Балуєв Олександр Миколайович — Вікіпедія

Балуєв Олександр Миколайович
рос. Александр Николаевич Балуев
Народився6 грудня 1958(1958-12-06) (66 років)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністьактор театру, кіноактор, актор, телеактор
Alma materШкола-студія МХАТ (1980)
Роки діяльності1980 — тепер. час
IMDbnm0051282
Нагороди та премії
CMNS: Балуєв Олександр Миколайович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балуєв.

Олекса́ндр Микола́йович Балу́єв (рос. Александр Николаевич Балуев; нар. 6 грудня 1958(19581206), Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 6 грудня 1958 року у Москві.

Закінчив московську школу 637 (нині Центр освіти № 1465 імені адмірала М. Г. Кузнєцова). Після невдалої спроби вступити в Щукінське училище рік пропрацював помічником освітлювача в нижньому парку Просвітницька відділення на «Мосфільмі». Друга спроба виявилася більш вдалою — вступає у Школу-студію МХАТ на курс П. Массальского — М. Тарханова. У 1980 році він успішно закінчує навчання і стає актором Театру Радянської Армії. Перші ролі у своїй театральній кар'єрі грає у виставах «Годинник без стрілок» і «Дама з камеліями».

У 1986 році переходить в Московський театр ім. Єрмолової (нині — Театральний Центр ім. Єрмолової), де грає головні ролі в спектаклях «Другий рік свободи», "Сніг, «Недалеко від тюрми», «Калігула».

Наприкінці 1980-х років залишає цей театр. Зараз він активно працює в антрепризах, співпрацює з театром ім. Ленінського комсомолу.

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Прибічник путінського режиму. Виступав в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[1].

У 2018 році був довіреною особою кандидата у президенти РФ В. Путіна[2].

У 2022 році підтримав повномасштабне вторгнення Росії в Україну, заявивши, що Росія «займається в Україні знищенням нацизму»: „Війна — це найжахливіше, що може бути на Землі, але якщо існує нацизм, а, виявляється, в Україні він існує в дуже серйозній формі і в дуже великих масштабах, з ним треба боротися, його треба знищувати. Тому моя країна зараз займається саме цим. Я переконаний, що в цьому є абсолютна правда, і в цьому є правильність цієї ситуації“[3].

Родина

[ред. | ред. код]

У 2003 р. одружився з громадянкою Польщі, журналісткою Марією Урбановською, з якою до цього 10 років перебував у фактичних відносинах. Дочка Марія-Анна (2003). Шлюб з Урбановською розірваний в 2013 р.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1981 — Слідство ведуть ЗнаТоКі — працівник овочевої бази
  • 1983 — Обман — приятель Ані
  • 1984 — Єгорка — командир прикордонного катера
  • 1984 — Стріла Робін Гуда (фільм-спектакль) — Гай Гісборн
  • 1985 — Кармелюк — Іван
  • 1986 — Осіння кампанія 1799 року (фільм-спектакль) — наполеон Бонапарт
  • 1988 — Дружина керосинника — близнюки Удальцови
  • 1989 — Крейзі (короткометражний)
  • 1989 — Любов з привілеями — Кожем'якін-молодший
  • 1990 — Очищення — Василь Фивейський, священнослужитель
  • 1990 — «Час перевертня»
  • 1992 — Прорва — Георгій, літератор
  • 1992 — Річард Левине Серце — Річард Левине Серце, король Англії
  • 1993 — Кінь Білий — Володимир Панчина
  • 1993 — Лабіринт любові — головна роль
  • 1993 — Налет — Петюня
  • 1993 — Сторонній — головна роль
  • 1993 — Лицар Кеннет — Річард Левине Серце
  • 1994 — Чорний клоун — Сергій Ілліч
  • 1995 — Мусульманин — Федька
  • 1996 — Лінія життя — Вадим, мафіозі
  • 1997 — Криза середнього віку — григорій Копитін, художник
  • 1997 — Миротворець — генерал Олександр Кодорі
  • 1998 — Му-му — Герасим
  • 1998 — Зіткнення з безоднею — Михайло Тульчинський
  • 1999 — Затворник — близнюки Стрілецькі
  • 1999 — Каменська-1 — генерал Володимир Сергійович Вакар
  • 2000 — Доказ життя — російський офіцер
  • 2000 — Маросейка, 12 — Микита Орел
  • 2000 — Москва — Майкл
  • 2001 — У серпні 44-го... — Міщенко
  • 2001 — Ідеальна пара — Генріх
  • 2001 — Кінець століття — Маркус, німецький журналіст
  • 2001 — Спадкоємиці — Олег, чоловік Віри
  • 2001 — Ніна. Розплата за любов — Михайло Колісник
  • 2001 — Свято — Єлисей
  • 2002 — Антикілер — Шаман, кримінальний авторитет
  • 2002 — Атлантида — Костянтин
  • 2002 — Все, що ти любиш… — Коля
  • 2002 — Маска і душа
  • 2002 — Олігарх — Корецький, генерал ФСБ
  • 2002 — По ту сторону вовків — Анатолій Тяпов, бухгалтер
  • 2002 — Спецназ — майор Климентій Іванович Платов
  • 2003 — Благословіть жінку — Олександр Ларічев
  • 2003 — Вечерний звон — оператор
  • 2003 — Істина моменту — Гейдар Алієв
  • 2003 — Марш-кидок — генерал Таманов
  • 2003 — Небо і земля — Віктор Володимирович Шведов
  • 2003 — Спецназ 2 — майор Климентій Іванович Платов
  • 2003 — Бурштинові крила — Олександр, адвокат
  • 2004 — Граф Крестовський — Ельбрус Тамаєв
  • 2004 — Московська сага — Микита Градів
  • 2004 — Про любов у будь-яку погоду — редактор провінційної газети
  • 2004 — Посилка з Марса — Леонід
  • 2005 — Загибель Імперії — Сергій Павлович Костін
  • 2005 — Дура — Башірцев, головний режисер провінційного театру
  • 2005 — Замовлення — Олег
  • 2005 — Гра слів: Перекладачка олігарха — Іван Федорович Ташков
  • 2005 — Їсти подано, або Обережно, любов! — Євген
  • 2005 — Спадкоємиці-2 — Олег
  • 2005 — Полювання на ізюбра — В'ячеслав Ізвольський
  • 2005 — Турецький гамбіт — генерал Соболєв
  • 2006 — Ви не залишите мене — Григорій Овсійович Зарицький
  • 2006 — Ніколи не розмовляйте з невідомими — епізод
  • 2006 — Офіцери — Ширяєв Вадим Миколайович, полковник КДБ
  • 2007 — 1612: Хроніки Смутного часу — розбійник Осика
  • 2007 — Вигнання — Марк
  • 2007 — Інді — Ігор Сергійович Дукельский
  • 2007 — Злочин і покарання — Свидригайлов
  • 2007 — Сніговий ангел — Борис Аркадійович Ясний
  • 2007 — Приватне замовлення — Петро Степанович Татарський
  • 2008 — Спадщина — Андрій Миколайович Прохоров / Роман Андрійович Прохоров
  • 2009 — Бажання — Володимир, хірург
  • 2009 — Заборонена реальність — Георгій Курило
  • 2009 — Кандагар — Карпатов, командир екіпажу
  • 2009 — Одна війна — капітан Карп Ничипорук
  • 2010 — Будинок біля великої річки — Василь Крилов
  • 2010 — Якщо небо мовчить — Антіох
  • 2010 — Зайцев, пали! Історія шоумена — Яковлєв, господар нафтової компанії
  • 2010 — На дотик — батько Гліба
  • 2011 — Жуков — Георгій Костянтинович Жуков
  • 2011 — Петро Перший. Заповіт — Петро Перший
  • 2011 — Найкращий фільм 3-ДЕ — Віктор Палич
  • 2012 — Життя і доля — Микола Григорович Кримов, старший батальйонний комісар
  • 2012 — Шаповалов — Юрій Іванович Шаповалов
  • 2013 — Дві зими і три літа — Євдоким Подрєзов
  • 2013 — Ейнштейн. Теорія любові — Сергій Коньонков, скульптор
  • 2014 — Дві жінки — Аркадій Іслаєв
  • 2014 — Слід тигра — Павло Борисович Широков, єгер
  • 2014 — Фотограф — майор Лебядкін
  • 2015 — Воїн — Куликов
  • 2015 — Все можуть королі — король Артур
  • 2015 — Спадкоємці — Володимир Петрович Скворцов
  • 2015 — Володарі снів
  • 2016 — Герой — Михайло Іванович Терещенко / Мішель

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Балуєв Олександр Миколайович // Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 26 травня 2017.
  2. ↑ Список доверенных лиц 2018 года. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
  3. ↑ Александр Балуев: "Моя страна занимается на Украине уничтожением нацизма, оставлять Родину в такой момент недопустимо". Информационное агентство «Европейско-Азиатские Новости». Архів оригіналу за 12 травня 2023. Процитовано 12 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Балуєв_Олександр_Миколайович