French
DeutschБалібо (фільм) — Вікіпедія
Balibo | |
|---|---|
| англ. Balibo | |
.jpg) Theatrical film poster | |
| Жанр | драматичний фільм |
| Режисер | Роберт Конноллі |
| Продюсер | Ентоні Лапалья Домінік Перселл |
| На основі | Cover-Up by Джилл Джоліфф |
| У головних ролях | Ентоні Лапалья Оскар Айзек Деймон Гейм Gyton Grantley Натан Філліпс Марк Зима Томас Райт Беа Вієгас |
| Оператор | Трістан Мілані |
| Композитор | Ліза Джеррард |
| Монтаж | Нікк Меєрс |
| Дистриб'ютор | Transmission Films |
| Тривалість | 111 хвилин |
| Мова | англійська Тетум |
| Країна | Австралія Східний Тимор |
| Дата виходу | |
| Кошторис | AU$4,500,000 |
| Касові збори | 1 330 863 A$[1] |
| IMDb | ID 1111876 |
| balibo.com | |
Балібо — австралійський воєнний фільм 2009 року, який є продовдженням Balibo Five про групу журналістів, які були схоплені і вбиті напередодні індонезійського вторгнення до Східного Тимору 1975 року. Незважаючи на історичну точність події, у фільмі є вільно трактування подій за книгою «Закриття» Джіл Джоліфф, австралійського журналіста, який зустрівся з цими людьми перед тим, як вони були вбиті.
У фільмі журналіст Роджер Йост, якого грає Ентоні Лапалья, подорожує до Східного Тимору в 1975 році для розслідування загибелі людей під час індонезійського вторгнення до Східного Тимору.[2] Оскар Айзек грає молодого Жозе Рамуш-Орта, який пізніше був нагороджений Нобелівською премією миру і став другим президентом Східного Тимору,[3], який приєднається до Йоста у фільмі.
Зйомки розпочалися 30 червня 2008 року в Ділі (Східний Тимор)[4] а фільм вийшов на екрани наступного року. Він був створений компанією Arenafilm в Австралії режисером Робертом Конноллі, сценаристом Девідом Вільямсоном, а професор Клінтон Фернандес був історичним консультантом.[5][6] LaPaglia, також виконавчий продюсер, назвав Йоста як «напевно найкращу роль, яку я будь коли мав».[7]
Ця історія подається від імені журналіста-ветерана Роджера Йоста. Представлений як колишній безстрашний закордонний кореспондент, який зараз працює з питань зв'язків із громадськістю в Дарвіні, Йост повертається до Східного Тимору з Жозе Рамуш-Орта з Fretilin, тоді харизматичного молодого секретаря закордонних справ новонародженої республіки. Спочатку, відмовляючись від участі, Йост змінює власні погляди після того, як Рамуш-Орта показує йому світлини п'яти австралійських тележурналістів, які пропали безвісти в прикордонному місті Балібо.
На світлині були Грег Шеклтон, Гері Каннінгам, Малкольм Ренні, Брайан Пітерс та Тоні Стюарт, які попрощавшись з близькими, вирушили на виконання завдання місяцем раніше.
Паралельний сюжет що починається у Балібо (Balibo Five[en]), розркриває події у столиці Східного Тимору до їх жахливого кінця після зйомок індонезійського наступу, а Йості Рамуш-Орта проходять надзвичайно небезпечною територією. Останній звіт Шеклтона такий: сидячи в селі, він каже, що його мешканці не знають, чи будуть вони живі завтра, і запитали його, чому ніхто з Австралії або з іншої держави не допоможе.
Фільм закінчується сучасними розповіддю вигаданої східно-тиморської жінки, яка згадує Йоста і життя під індонезійською окупацією, як данина відродження нації в 1999 році і у пам'ять про десятки тисяч загиблих у боротьбі за незалежність.[7][8]
- Ентоні Лапалья — Роджер Йост
- Оскар Айзек — Жозе Рамуш-Орта
- Damon Gameau — Грег Шеклтон
- Джитон Грантлі — Гарі Каннінгем
- Натан Філліпс — Малкольм Ренні
- Марк Вінтер — Тоні Стюарт
- Томас Райт — Брайан Петерс
Балібо був першим повнометражним фільмом, який був знятий у Східному Тиморі. Зйомки в Ділі розпочалися 31 липня 2008 року, коли поліція ООН закривала дороги, щоб дозволити знімати сцени.[9] Візуальні зображення розміром від 16 мм до 35 мм, зняті в реальних місцях, де відбувалися події, надають фільму документального стилю.[8]
Версія подій фільму була підтверджена австралійським коронером у 2007 році. Після нового огляду доказів, коронер постановив, що журналісти страчені, оскільки вони намагалися здатися індонезійським військам. Режисери сподіваються, що Балібо підштовхне австралійський уряд до дії. Роберт Конноллі заявив, що не намагався спровокувати Джакарту, але хотів представити найважливіший момент 24-річної окупації Індонезії Східним Тимором, коли, за різними оцінками, померло 183 000 людей.[10]
Rotten Tomatoes дає 100 % балів на основі 11 відгуків, 81 % глядачам подобається фільм.[11]
Світова прем'єра фільму Балібо відбулася на міжнародному кінофестивалі в Мельбурні 24 липня 2009 року в Мельбурнському залі Хамер. Тодішній Президент Східного Тимору, Жозе Рамуш-Орта заявив на прем'єрі, що журналістів у Балібо катували і вбивали індонезійські сили. Про зміни в Індонезії він сказав: "Це краще. Сьогодні індонезійська демократія є однією з найбільш надихаючих у регіоні Південно-Східної Азії.[12] Також були присутні родини п'ятірки з Балібо. Родичі Тоні Стюарта тримали в руках великий банер з його ім'ям, який вишивали східно-тиморські жінки.[13] Морін Толфрі, сестра Брайана Пітерса, сказала, що вона сподівається, що багато австралійців побачать цей фільм.[14]
Річард Куйперс (Variety) називав фільм "напруженим трилером з політичним коментарем, що дозволив глядачам з невеликою кількістю або без попереднього знання історичної події інстинктивно зацікавитися історією «(Balibo Five[en])».[8]
Balibo зібрав $ 1,330,863 в кінотеатрах Австралії.[15]
| Нагорода | Категорія | Тема | Результат |
|---|---|---|---|
| AACTA Awards (2009 AFI Awards) | Найкращий фільм | Ентоні Лапалья | Номінація |
| Домінік Перселл | Номінація | ||
| Найкращий напрямок | Роберт Конноллі | Номінація | |
| Найкращий адаптований сценарій | Перемога | ||
| Девід Вільямсон | Перемога | ||
| Найкращий актор | Ентоні ЛаПалья | Перемога | |
| Найкращий допоміжний актор | Damon Gameau | Номінація | |
| Оскар Айзек | Перемога | ||
| Найкраща підтримка актриси | Bea Viegas | Номінація | |
| Найкращий кінематограф | Трістан Мілані | Номінація | |
| Найкраще редагування | Нік Мейерс | Перемога | |
| Найкращий показник оригінальної музики | Ліза Джеррард | Номінація | |
| Найкращий звук | Енн Аукоте | Номінація | |
| Емма Бортіньон | Номінація | ||
| Філ Хейвуд | Номінація | ||
| Сем Петті | Номінація | ||
| Найкращий дизайн виробництва | Роберт Казинс | Номінація | |
| Найкращий дизайн костюма | Каппі Ірландія | Номінація | |
| ADG Award | Найкращий напрямок у фільмі | Роберт Конноллі | Номінація |
| Нагорода APRA[16][17][18] | Найкращий фільм | Ліза Джеррард | Перемога |
| ARIA Music Award | Найкращий оригінальний звуковий альбом | Перемога | |
| ASE Award | Найкраще редагування в художньому фільмі | Нік Мейерс | Номінація |
| Нагороди FCCA | Найкращий фільм | Ентоні ЛаПалья | Номінація |
| Домінік Перселл | Номінація | ||
| Найкращий режисер | Роберт Конноллі | Номінація | |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Девід Вільямсон | Номінація | ||
| Найкращий актор — чоловічий | Ентоні ЛаПалья | Перемога | |
| Найкращий допоміжний актор — чоловічий | Damon Gameau | Номінація | |
| Оскар Ісаак | Номінація | ||
| Найкращий кінематограф | Трістан Мілані | Номінація | |
| Найкраще редагування | Нік Мейерс | Перемога | |
| Найкраща музика | Ліза Джеррард | Перемога | |
| Внутрішні нагороди кіно | Найкращий художній фільм | Ентоні ЛаПалья | Номінація |
| Домінік Перселл | Номінація | ||
| Роберт Конноллі | Номінація | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Девід Вільямсон | Номінація | ||
| Найкращий актор | Ентоні ЛаПалья | Номінація | |
| Найкращий кінематограф | Трістан Мілані | Номінація | |
| Найкраще редагування | Нік Мейерс | Перемога | |
| Найкраща музика | Ліза Джеррард | Номінація | |
| Найкращий звук | Енн Аукоте | Перемога | |
| Емма Бортіньон | Перемога | ||
| Філ Хейвуд | Перемога | ||
| Сем Петті | Перемога | ||
| Screen Music Award, Австралія | Найкращий фільм за повнометражний фільм | Ліза Джеррард | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Сан-Паулу | Приз глядацьких симпатій за найкращий іноземний фільм | Роберт Конноллі | Перемога |
Фільм мав демонструватися в Індонезії на міжнародному кінофестивалі в Джакарті 2009 року. Проте, напередодні приватного показу, фільм був заборонений Індонезійським агентством з цензури фільмів. Міністр закордонних справ Індонезії Марті Наталегава заявив, що заборона полягає в тому, щоб уникнути негативного «глобального сприйняття Індонезії». Індонезійські військові підтримали заборону, а їх представник заявив, що фільм може зашкодити відносинам Індонезії з Тимором-Лесте і Австралією. Він також повторив офіційну версію подій, а саме, що журналістів загинули в перестрілці, а не були розстріляні індонезійськими військами.[19][20]
- ↑ https://web.archive.org/web/20110218045303/http://film.vic.gov.au/resources/documents/AA4_Aust_Box_office_report.pdf
- ↑ LaPaglia leads Balibo five thriller cast. ABC. 28 вересня 2007. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 17 липня 2019.
- ↑ BALIBO IN PRODUCTION. Urban Cinefile. 3 липня 2008. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 17 липня 2019.
- ↑ Movie stars looking to bed with Darwin locals. ABC. 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 17 липня 2019.
- ↑ Robert Connolly producer / director / writer. Arena Film. 2 березня 2007. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 17 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Kuipers, Richard (23 липня 2009). Balibo Movie Review. Variety. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 17 липня 2019.
- ↑ E Timor capital shuts down for film invasion remake. Agence France Presse]. 31 липня 2008. Архів оригіналу за 26 July 2009.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 жовтня 2010. Процитовано 17 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Balibo на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- ↑ Indonesia 'tortured' Balibo Five. BBC News. 24 липня 2009. Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 26 квітня 2010.
- ↑ Balibo premiere. The Age. Melbourne. Архів оригіналу за 24 вересня 2009. Процитовано 17 липня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 17 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Film Victoria - Australian Films at the Australian Box Office (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 February 2011. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ Screen Awards. Australasian Performing Right Association (APRA). Архів оригіналу за 25 March 2010. Процитовано 23 квітня 2010.
- ↑ Winners - Screen Music Awards. Australasian Performing Right Association (APRA). Архів оригіналу за 25 May 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
- ↑ Nominations - Screen Music Awards. Australasian Performing Right Association (APRA). Архів оригіналу за 25 May 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
- ↑ Australian Film ‘Balibo’ Banned by Indonesian Censors. The Jakarta Globe. 1 грудня 2009. Архів оригіналу за 5 December 2009. Процитовано 1 грудня 2009.
- ↑ Markus Junianto Sihaloho & Putri Prameshwari (2 грудня 2009). ‘Balibo’ Ban Wins Rave Reviews From Indonesian Military. The Jakarta Globe. Архів оригіналу за 26 December 2009. Процитовано 1 грудня 2009.
- Джилл Джоліфф . Balibo (переглянутий і оновлений). Мельбурн, Scribe. 2009. ISBN 978-1-921372-77-3
- Офіційний сайт
- Balibo на сайті IMDb (англ.)
- Balibo на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Hindsight не очистив бачення злодіяння [Архівовано 31 серпня 2009 у Wayback Machine.], Жерар Хендерсон, Sydney Morning Herald, 17 серпня 2009.
- Grily Truth Балібо, Кароліна Огінгтон, австралійська, 4 серпня 2009 року.
- Джон Пілгер «Трагізм пропусків» [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.], New Statesman, 20 серпня 2009 року
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |