Барак-хан (Золота Орда) — Вікіпедія

Барак-хан
Народився	невідомо Золота Орда
Помер	1428/1429 Сарай-Бату, Золота Орда
Національність	монгол
Діяльність	монарх
Титул	хан Золотої Орди
Посада	хан
Термін	1423–1426, 1427–1428 роки
Конфесія	іслам
Рід	Чингізиди
Батько	Койрічак
Діти	3 сини і 1 донька

Барак-хан (*д/н — 1428/1429) — хан Золотої Орди та Білої Орди в 1423—1426, 1427—1428 роках, хан Синьої Орди у 1421—1427.

Походив з династії Чингізидів. Син Койрічака та внук Урус-хана, правителя Золотої, Білої та Синьої Орди. Про дату народження та молоді роки відомо мало. У 1419 році прибув до Самарканда, де знайшов прихисток в правителя Улугбека. Протягом 1420 року боровся проти Улу-Мухаммеда, але зазнав поразки, відступивши до Сигнаку.

У 1420 році Улугбек надав Барак-хану військами, з якими він рушив проти Хаджі-Мухаммеда, хана Східної Орди. Він зумів домовитися з Мансуром, еміром Хаджі-Мухаммеда, в результаті чого той перейшов на бік Барака і став беклярбеком вже при ньому. Скориставшись ослабленням Хаджі-Мухаммеда, на заході з'явилися кілька претендентів на владу, які поділили між собою західні улуси. Протягом 1422 року завдав остаточної поразки Хаджі-Мухаммеду.

У 1422 році хан Барак переходить Волгу і починає війну проти західних ханів. Він виганяє претендента Худайдата, який спочатку біжить до литовського прикордоння, потім до великого князівства Рязанського, де врешті-решт він і був убитий. В 1423 році Барак захоплює Сарай-Берке, завдавши поразки Улу-Мухаммеду. Того ж року виганяє Даулат-Берди з Криму. До 1425 року підкоряє Білу Орду. Того ж року завдає поразки Гіяс ад-Діну, син хана Таш-Тимура й захоплює Волзьку Булгарію. На нетривалий час відновлює єдність Золотої Орди.

У 1426 році проти Барак-хана виступає Джумадук, троюрідний брат Хаджі-Мухаммеда, який захоплює Тюменське ханство. Барак вимушений рушити проти цього супротивника. Скориставшись цим Даулат-Берди відвойовує Кримський улус, а Улу-Мухаммед — Сарай-Берке. В цей час Барак вимушений був вести війну проти Джумадуха. Невдовзі вступає у конфлікт з Улугбеком, якому завдає поразки у гірській місцевості на схід від Сигнаку. Слідом за цим Барак сплюндрував значну частину Мавераннахра. Але зазнає зрештою невдачі в битві з військами Шахруха Мірзи. У 1427 році звинуватив у зраді та наказав стратити свого беклярбека Мансура.

У 1427 році повертається на захід, де на той час Даулат-Берди вигнав Улу-Мухаммеда з Сарай-Берке. Доволі швидко Барак-хан здолав Даулат-Берди й знову посів трон Золотої Орди. Втім, вимушений був боротися проти Даулат-Берди, який закріпився на Дону, ногайських мурз та Улу-Мухаммеда, що став правителем Казанського ханства. Зрештою у 1428 році вимушений був залишити Сарай-Берке. У 1428 або 1429 році зазнав поразки від ногаїв на чолі із Газі і Наврузом й загинув. Після нього в Тюменському ханстві здобув владу Абулхайр з роду Шибанідів, а в Золотій Орді тривала боротьба між Улу-Мухаммедом та Кічі-Мухаммедом.

• Ахмедов Б. А. Улугбек и политическая жизнь Мавераннахра первой половины XV в. // Из истории эпохи Улугбека. — Ташкент: ФАН, 1965. — С. 5—66. (рос.)
• Ахмедов Б. А. Государство кочевых узбеков. — М.: «Наука», 1965. (рос.)
• Гаев А. Г. Генеалогия и хронология Джучидов. К выяснению родословия нумизматически зафиксированных правителей Улуса Джучи // Древности Поволжья и других регионов. Вып. IV Нумизматический сборник. Том 3. — Нижний Новгород, 2002. — С. 9—5 (рос.)
• Почекаев Р. Ю. Цари ордынские. Биографии ханов и правителей Золотой Орды. — СПб.: Евразия, 2010. (рос.)