Бела Барток — Вікіпедія

Бела Барток
угор. Bartók Béla
Бела Барток (1927 р.)
Основна інформація
Дата народження	25 березня 1881(1881-03-25)[1][2][…]
Місце народження	Синніколау-Маре, Австро-Угорщина[4]
Дата смерті	26 вересня 1945(1945-09-26)[5][1][…] (64 роки)
Місце смерті	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[5]
Причина смерті	лейкоз
Поховання	Фернкліффd і Фаркашреті
Громадянство	Угорщина[6]  США[7]
Віросповідання	Унітаріанство
Професії	композитор, класичний піаніст, хореограф, музикознавець, музичний педагог, музичний етнограф, викладач університету, збирач народної музики, музикант, піаніст
Освіта	Музична академія Ференца Ліста (1903)[8] і Gymnasium Grösslingovád
Вчителі	László Erkeld, Іштван Томан і Ганс фон Кесслер
Відомі учні	Жозеф Косма, Fritz Reinerd, Шандор Верешш, György Sándord, Alice Carrardd, Ilona Vincze-Krausd і Imre Balabánd
Інструменти	фортепіано
Жанри	опера і класична музика
Magnum opus	Замок Герцога Синя Борода, String Quartet No. 2d, String Quartet No. 1d, Sonata for Two Pianos and Percussiond, Музика для струнних, ударних і челести і Концерт для оркестру (Барток)
Членство	Угорська академія наук
Заклад	Музична академія Ференца Ліста і Nyugatd
Нагороди	Премія імені Кошута (1948) премія опікунської ради «Греммі»d (1984) Honorary Member of the International Society for Contemporary Musicd
Батько	Béla Bartókd
Мати	Paula Voitd
У шлюбі з	Ditta Pásztory-Bartókd і Márta Zieglerd
Діти	Péter Bartókd і Béla Bartókd
bartok.hu
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Бе́ла Барто́к (угор. Bartók Béla Viktor János; 25 березня 1881, Нодьсентміклош, тепер Синніколау-Маре, Румунія — 26 вересня 1945, Нью-Йорк, США; в 1988-му р. пе­ре­похований в Бу­да­пеш­ті) — угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає шість струнних квартетів, концерти, оперу і великий дитячий педагогічний репертуар.

Народився у селі Надьсентміклоші в родині директора сільськогосподарського училища, музиканта-аматора (грав у місцевому оркестрі) і вчительки. Учився в Будапештській музичній академії ім. Ліста (1899—1903). З 1907 професор цієї академії по класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертуванням як піаніст.

Досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав (але не видав) близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»).

З 1888-го до 1892-го. року Б. Барток жив у Виноградові (Закарпаття, Україна), там навчився грати на фортепіано і дав свій перший публічний концерт, на якому вперше виконав власну композицію.

У творах 1900—1910-х рр. сполучав елементи архаїчного пісенного фольклору з гостродинамічними сучасними засобами вираження (п'єси для фортепіано, «Багателі», 1908, «Бурлески», 1911, «Варварське алегро», 1911, «Портрети» для оркестру, 1908, 2 струнних квартети — 1908 й 1915-17). Його новаторські твори, у тому числі опера «Замок герцога Синя Борода» (1911), не були прийняті консервативною критикою. Початок визнання Бартока пов'язаний із балетом «Дерев'яний принц» (тв. 1916). У період Угорської радянської республіки (1919) Барток разом із З. Кодай розробив демократичну реформу музичного життя в країні, за що зазнав репресій у роки хортистського режиму. В 1919 був написаний один з найвидатніших його творів — балет «Зачарований мандарин» (пост. 1926).

Освоївши досвід І. Стравінського, А. Шенберґа й інших сучасних західних композиторів, Барток продовжував і в 20-ті рр. розвивати національні фольклорні елементи. Але в деяких його творах цього часу ще гостріше виявилися тенденції до корінного відновлення засобів музичної виразності (2 сонати для скрипки, 3-й й 4-й квартети, ряд фортепіанних п'єс), що приводило іноді до надмірної ускладненості музичної мови. Цим творам Бартока властива крайня загостреність і динамізація мови, тяжіння до ударно-шумових ефектів і, в той же час, рафінований інтелектуалізм, витонченість колориту. 20-30-ті рр. — період розквіту гастрольно-концертної діяльності Бартока-піаніста (виступав у країнах Західної Європи, США, в 1929 гастролював у СРСР).

У 30-х рр. у творчості Бартока намітився певний поворот убік більшої простоти й класичності стилю; Барток відмовляється від деяких крайностей звукового вираження, звертається до більшої тематичної ясності й чіткості образно-емоційних задумів (2-й фортепіанний концерт, 1931, «Музика для струнних, ударних і челести», 1936).

У передвоєнні роки Барток займає антифашистську позицію. Він створює твори, що своєрідно виражають ідеї гуманізму й братерства народів. У сонаті для 2 фортепіано й ударних (1937), скрипковому концерті, «Дивертисменті» для струнного оркестру (1939) національний тематизм яскраво поєднується з динамічною напруженістю, що передає тривожну атмосферу цих років. Загальна тенденція до демократизації творчості Бартока виразилася в створенні творів для музичної самодіяльності (обробка народних угорських пісень, кантата «З минулого», 1935), а також п'єс педагогічного репертуару (44 скрипкових дуети, 1931, і фортепіанний цикл «Мікрокосмос», 1937).

У період фашистської диктатури, в 1940, Барток емігрував у США, де не отримав визнання музичних кіл і вмер у бідності. З творів американського періоду найзначніший концерт для оркестру (1943) і фортепіанний концерт (1945).

Найважливіше місце у творчості Бартока займають інструментальні твори — п'єси для фортепіано, 6 струнних квартетів, сонати й рапсодії для скрипки, багаточастинні твори для оркестру. Видатне значення мають наукові дослідження Бартока в області фольклористики. Барток сильно вплинув на формування композиторських шкіл 30-50-х рр. у країнах Східної й Південно-Східної Європи.

Посмертно визнаний гідним премії ім. Кошута (1948 рік) і Міжнародної премії Миру (1955 рік).

• Замок герцога Синя Борода, опера
• Чудесний Мандарин, балет-пантоміма
• Дерев'яний принц, балет

• Танцювальна сюїта (1923)
• Музика для струнних ударних і челести (1937)
• Дивертисмент для струнного оркестру (1939)
• Концерт для оркестру (1942—43, редакція 1945)

• Фортепіанні
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (1926)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1932)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 3 (1945)
• Скрипкові
  • Концерт для скрипки з оркестром № 1 (1907—1908, 1st pub 1956)
  • Концерт для скрипки з оркестром № 2 (1937—1938)
  • Рапсодія № 1 для скрипки з оркестром (1928—1929)
  • Рапсодія № 2 для скрипки з оркестром (1928, rev. 1935)
• Альтові
  • Концерт для альта з оркестром (1945)

• Чотири словацькі народні пісні (1917)
• Cantata Profana (на румунські теми) (1930)
• Від старих часів (1935)

• Соната для двох фортепіано та ударних
• Струнні квартети
  • Струнний квартет № 1
  • Струнний квартет № 2
  • Струнний квартет № 3
  • Струнний квартет № 4
  • Струнний квартет № 5
  • Струнний квартет № 6
• Контрасти, для кларнета, скрипки та фортепіано (1938)
• Сонати для скрипки
  • Соната для скрипки № 1
  • Соната для скрипки № 2
  • Соната для скрипки № 3
• Скрипкові дуети (44 Duos)

• 14 Багателей Op.6 (1908)
• Два румунські народні танці (1910)
• Allegro barbaro (1911)
• Елегія Op. 8a, 8b (191?)
• Сонатина для фортепіано (1915)
• Румунські народні танці (1915), також аранжування для фортепіано та скрипки, а також для оркестру
• Сюїта для фортепіано, Op. 14 (1916)
• Імпровізації Op. 20 (1920)
• Соната для фортепіано (1926)
• Im Freien (1926)
• Мікрокосмос — (1926, 1932—39)

• Барток Б. «Глянь, дівчино…»: Угор. нар. пісня /Пер. А.Харченка.- К.: Книгоспілка, [Б.р.].- З с.

На честь Бартока названі вулиці в Ужгороді, Мукачеві, Берегові та Виноградові Закарпатської обл.

В м. Виноградів, на подвір'ї ЗОШ № 3, встановлено бюст Бартока. Іменем композитора названа місцева музична школа, в 2017 р. в місті відкрили міні-скульптуру із його зображення. Меморіальна дошка встановлена на будинку, де юний Барток жив у дитинстві⁶.

На набережній Ужа, навпроти будівлі Генерального консульства Угорщини, «оселився» Бейла Барток із фонографом в руках. Міні-пам'ятник відомому угорському композитору відкрили до 80-річчя від дня його смерті 25 вересня 2015 року на Православній набережній, 12. На маленькій табличці поруч із скульптуркою вказана частота угорського Радіо Барток (105.5), на якому часто лунають його твори. Копія знаходиться в місті Виноградово. У 2020 було встановлено оновлену скульптуру, яку зробив скульптор Роман Мурник.⁷

В м. Берегово на стіні Берегівської дитячої школи мистецтв ім. Золтана Кодая (який був другом композитора) в 2012 р. встановили меморіальну дошку на честь Бартока.

• 
  Меморіальна дошка в м.Байя

6. Тут був Барток: у Виноградові з'явилася міні-скульптурка легендарного композитора [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.]

7. В Ужгороді відкрили міні-скульптуру Бейли Бартока (ФОТО) [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.]

• А. Калениченко Барток, Бела // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 150-151
• Мартынов И. Бела Барток. — М., 1968;
• Нестьев И. Бела Барток. — М., 1969;
• Сабольчи Б., Бониш Ф. Жизнь Белы Бартока. — Будапешт, 1971;
• Уйфалуши Й. Бела Барток. Жизнь и творчество. — Будапешт, 1971;
• Рак Я. Творчий портрет Дезидерія Євгеновича Задора. — Ужгород, 1998;
• Барвінський В. Бела Барток у Львові // Укр. музика (Львів). — 1937. — Ч. 5—6;
• Шандор Л. Барток і Україна і І Україна. — 1960. — № 6;
• Письма Белы Бартока Филарету Колессе // СМ. — 1961. — № 1;
• Брейєр Я. З чистого джерела і! Музика. — 1971. — № 2;
• Конькова Г. Бела Барток на Україні // Музика. — 1972. — № 1;
• Александрова Л. Про структури мови Б. Бартока // Сучасна музика. — К., 1973. — Вип. 1;
• Цірікус К Зв'язки функціональної системи Б. Бартока з принципами ладоутворення народної пісні // Укр. муз-во. — К., 1975. — Вип. 10;
• Чижик И. Временная организация процесса мелодического ладообразования в цикле «Микрокосмос» Б. Бартока // Материалы Всесоюзн. конф. аспирантов вузов и НИИ. — Тбилиси, 1978;
• її ж. Типи звуковисотної організації в музиці Б. Бартока. — Там само. — К., 1980. — Вип. 15;
• Рудницький А. Знайомство з генієм // Про музику і музик / НТШ. — Нью-Йорк, 1980;
• Ровенко О. Теоретичні основи стретно-імітаційної поліфонії Б. Бартока // Укр. муз-во. — К., 1981. — Вип. 16 (передрук рос. мовою у зб.: Теоретические проблемы полифонии. — М., 1981. — Вып. 52);
• Шевчук О. Осмислюючи художні національні традиції // Музика. — 1981. — № 5;
• Квітка К. Фольклористична спадщина Миколи Лисенка і! Квітка К. Вибрані статті. — К., 1986. — Ч. 2;
• Витвицький В. Бела Барток і українська музика // За океаном. — Л., 1996;
• Залеська В. Спільність мистецьких уподобань // Музика. — 1990. — № 6;
• Гнатів Т. Бела Барток і опера «Замок герцога Синя борода»: На перехресті культур // Музика у просторі культури: Наук, вісник НМАУ. — К., 2004. — Вип. 33: Швець Н. Риси пізнього стилю Б. Бартока в творах для струнних смичкових інструментів // Наук, записки Терноп. держ. пед. університету ім. В. Гнатюка та НМАУ. Серія Мистецтвознавство. — Тернопіль, 2004. — Вип. 1;
• Два листи Юлія Мейтуса до Бели Бартока, 1929 р. // Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості. Спогади. Статті. Листи. Матеріали (до 100-ліття від дня народження): Наук. вісник НМАУ. — К" 2006. — Вип. 34;
• Витвицький В. Бела Барток і українська музика // Нові дні (Торонто, Канада). — 1981. — Трав.;
• Сави- цький Р.-мол. Барток і Україна // Ukrainian Weekly (США). — 1981. — 22, 29 лист.;
• Могеаих S. Bartok. — Paris, 4949, 1955;
• Szabolczi B. Bela Bartok. Leben und Werk. — Leipzig, 1961;
• Stevens H. The Life and Music of B. Bartok. — New York, 1964.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Мартынов И. Вела Барток. М., 1956.
• Бела Барток на сайті classic-music.ru [Архівовано 3 лютого 2007 у Wayback Machine.](рос.)
• Меморіал Бартока в Будапешті [Архівовано 12 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Хронологічний список творів

• Барток, Бела. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Барток // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.