Барто Агнія Львівна — Вікіпедія

Агнія Барто
рос. Агния Барто
Ім'я при народженні	Гетель Ле́йбівна Во́лова
Народилася	4 (17) лютого 1901(1901-02-17) Ковно
Померла	1 квітня 1981(1981-04-01) (80 років) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР
Національність	євреї[1][2]
Місце проживання	Vorontsovo Poled Єкатеринбург Lavrushinsky Laned Dolgorukovskaya Streetd Sadovaya-Triumfalnaya Streetd Sadovaya-Karetnaya Streetd Malaya Nikitskaya Streetd
Діяльність	дитячий письменник
Сфера роботи	поезія
Заклад	Маяк
Мова творів	російська
Роки активності	з 1925
Жанр	поезія і сценарій
Членство	СП СРСР
Родичі	Tamara Dembod
У шлюбі з	Andrey Shcheglyayevd і Pavel Nikolaevič Bartod
Премії
Барто Агнія Львівна у Вікісховищі

Агні́я Льві́вна Барто́ (рос. Агния Львовна Барто, *4 (17) лютого 1901(19010217), Ковно — †1 квітня 1981, Москва) — російська радянська дитяча поетеса, письменниця, драматургиня.

Агнія Барто народилася в місті Ковно (Литва). Навчалася у гімназії, де під впливом творчості Ахматової та Маяковського почала писати власні вірші. Паралельно з навчанням в гімназії займалася в хореографічному училищі. Справжнє ім'я письменниці — Гетель Лейбівна Волова. Змінила ім'яб вперше одружившись. Чоловіком поетеси став поет Павло Барто, спільно з яким Агнія написала три вірші.

Друкувалась з 1925 року. Лаконізм, яскрава образність — характерні риси найкращих її творів («Вірші дітям», Сталінська премія, 1950).

Авторка кількох кіносценаріїв (картини «Підкидьок» (1939), «Слон і мотузочок» (1945), «Альоша Птіцин виробляє характер» (1953), «Шукаю людину» (1973, за однойменною книгою та по циклу радіопередач А. Барто на Радіо «Маяк» — про пошуки людей, які загубилися під час радянсько-німецької війни), а також до українського фільму «Справжній товариш» (1936, реж. Л. Бодик, А. Окунчиков).

Працювала в редакційній раді Детгиз і журналу «Мурзилка». Була головою секції дитячих письменників м. Москва (РСФСР).^[3]

Твори Барто видані в українських перекладах Наталі Забіли, Оксани Іваненко, Марії Пригари, Грицька Бойка.

• 2279 Барто — астероїд, названий на честь поетеси^[4].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Стихи Агнии Барто [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Фільмографія (kino-teatr.ru) [Архівовано 7 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Твори Агнії Барто на сайті Читанка [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.