French
DeutschБашкіров Михайло Михайлович — Вікіпедія
| Михайло Михайлович Башкіров | |
|---|---|
 Генерал-майор | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 13 листопада 1947 (77 років).svg){kind=small} РРФСР, Знаменськ |
| Національність | росіянин |
| Alma Mater | Тамбовське вище військово-авіаційне училище Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна Військова академія ГШ |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1971—1994 |
| Приналежність |  СРСР →  Україна |
| Вид ЗС |  Повітряні сили |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Миха́йло Миха́йлович Башкі́ров (нар. 13 листопада 1947, м. Знаменськ) — генерал-майор авіації в запасі, військовий льотчик першого класу. За час військової служби пройшов усі командні посади від помічника командира літака Ту-16 до командира Авіаційної групи дальньої авіації ЗСУ. За роки служби налітав 4500 годин і освоїв 9 типів літаків. У складі екіпажу Ту-95МС в 1991 році встановив три світових авіаційних рекорди по дальності і тривалості польотів.[1]
У лютому 1992 року, на заклик Михайла Башкірова, особовий склад 106-ї стратегічної авіаційної дивізії (м. Узин), яку він очолював, майже у повному складі склав присягу на вірність українському народові. Так Башкіров під час розпаду СРСР зберіг в Україні всі авіадивізії далекої дії, що базувалась на її території, носії та повітряний арсенал ядерної зброї. Згодом на базі 106 дивізії було створено управління дальньої авіації: сформовано 8 полків, 69 частин забезпечення та приведені до присяги на вірність Україні 17 тисяч військовослужбовців.[2]
У 1993—1994 роках був одним з розробників проекту об'єднання частин військово-повітряних сил і протиповітряної оборони.
Народився 13 листопада 1947 року в Знаменську Калінінградської області, у родині службовців.
Після загибелі батька виїхав до України де проживав (з 1949 по 1957 рік) у сім'ї родичів матері.
- В 1971 році закінчив Тамбовське вище військово-авіаційне училище, служив офіцером у стратегічній авіації.
- Закінчив Військово-повітряну академію ім. Ю. А. Гагаріна (1981).
- За виконання бойового завдання нагороджений орденом Червоної Зірки (1987).
- Завершення навчання у Військовій академії ГШ (1989).
За час служби у Збройних Силах займав ряд командних посад — від командира корабля до командуючого важкої бомбардувальної дивізії. Остаточно переїхав до України в 1989 році, після призначення командиром 106-ї важкої бомбардувальної авіаційної дивізії з дислокацією в Узині Київської області.
У грудні 1991 року, за допомоги частин 72-ї бригади, завадив спробі командування ЗС РФ перегону на авіабазу Енгельс (Росія) стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і їх повітряних заправників Іл-78 106-ї авіаційної дивізії Дальньої авіації, якою тоді керував.
«В феврале 1992 года я получил приказ министра обороны СНГ Шапошникова обеспечить перелет стратегических бомбардировщиков на базу в Энгельс. На свой страх и риск я не выполнил этот приказ. Сразу же из Москвы приехала целая команда вместе с представителями трех каналов российского телевидения. Меня долго распекали. Но ни одного представителя Министерства обороны Украины на этом сборище не было. Мы тогда не отдали наши ракетоносцы. После того как московские визитеры и тогдашнему министру обороны Константину Морозову, и мне отдали приказ отправить в Россию стратегические самолеты, мы выкатили бронетранспортеры на полосу и не дали им взлететь».[3]
Утім після того, як українські солдати й офіцери стратегічні об'єкти відстояли, окремі генерали й політики їх «здали»[4].
13 лютого 1992 Михайло Башкіров очолив складання військової присяги на вірність народу України особовим складом стратегічної авіаційної дивізії. За це наказом московського командування був зміщений з поста командира дивізії, але за рішенням Президента України Міністр оборони України відновив його на цій посаді.
З березня 1992 року під його командуванням (перший і єдиний командувач) перебували формування стратегічної авіації України (Авіаційна група дальньої авіації Збройних сил України). У 1994 році був звільнений з лав Збройних Сил України в запас за станом здоров'я. Службу закінчив на посаді командира АГДА Збройних сил України.
9 серпня 1995 року[5] очолив у м. Узин міжнародну транспортну авіакомпанію «Бусол» — першу компанію в Україні, створену в рамках конверсії.
З 1998 по 2000 рік очолював авіакомпанію «Сінком-авіа».
У 2000—2005 роках обіймав посаду генерального директора державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник».
Нагороди: орден Червоної Зірки, медалі Збройних сил СРСР, нагороди за світові рекорди.[6]
- ↑ Михайло Башкіров очолив список «Фронту Змін» у Севастопольську міськраду. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 12 серпня 2013.
- ↑ Близька серцю дальня авіація. [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Знаю.org
- ↑ Статья «Гонка разоружения»[недоступне посилання] — Аргументы и факты Украина.
- ↑ Не-Ядерне рішення. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 15 вересня 2016.
- ↑ Асоціація «Авіакомпанія БУСОЛ» [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Жовті сторінки України.
- ↑ Севастопольские новости. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 12 серпня 2013.