Бергамот — Вікіпедія

Бергамот
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина:	Рутові (Rutaceae)
Рід:	Цитрус (Citrus)
Вид:	Бергамот (C. bergamia)
Біноміальна назва
Citrus bergamia (Risso & Poit.) Wight & Arn. ex Engler
Синоніми
Citrus aurantium ssp. bergamia C. aurantium x C. medica

Бергамот (Citrus bergamia або Citrus aurantium ssp. bergamia) — невелике фруктове дерево роду цитрус (Citrus), що походить з Південно-Східної Азії, проте вирощується в найбільшій кількості в Калабрії. Іноді бергамот вважають не самостійним видом, а підвидом померанця (Citrus aurantium).

Зазвичай назву виводять з італ. bergamotto, утвореного від імені ломбардського міста Бергамо (попри те, що в Італії бергамот вирощують переважно в Калабрії). Існує також «народна етимологія» — від осман. beg-armudi‎ — «бейська груша»^[1]. Назву «бергамот» має й один з сортів груш (відомий також як «сапіжанка»), що за зовнішнім виглядом нагадує Citrus bergamia.

Це вічнозелене дерево заввишки від 2 до 10 метрів. Гілки довгі, тонкі, із гострими колючками завдовжки до 10 см. Листя чергується, із черешками, шкірясте, яйцеподібно-довгасте або еліптичне, загострене, зверху зелене і блискуче, знизу — світліше, злегка зубчасте, хвилясте з численними серпанковими вмістищами ефірних олій. Квітки великі, дуже запашні, одиночні або зібрані в небагатоквіткові пучки пазух.

Цей вид цитрусових є гібридом Померанцев і Цитрон.

Розводять бергамот в основному як ефіроолійну культуру. З шкірки його грушоподібних золотисто-жовтих плодів, опалих незрілих плодів («помаранчевих горішків»), квіток, листя і молодих пагонів отримують бергамотову олію, що використовується в парфумерії і при виробництві одного з найвідоміших сортів ароматизованого чаю — Ерл Ґрей. На її основі в 1709 році в німецькому місті Кельн вперше був виготовлений одеколон. Олія бергамота містить ліналілацетат, лимонен і ліналол, вона має ніжно-зелений колір, приємний свіжий аромат і вважається найкращою з ефірних олій, що отримуються з цитрусових.

Бергамот вирощується в Індії, Китаї, у вологих субтропіках Кавказу і в найбільшій кількості в італійській провінції Калабрія. Бергамот був названий на честь італійського міста Бергамо, де вперше почали виробляти і продавати його олію. Бергамотом ароматизують десерти, різні льодяники, чай («Ерл Ґрей»), соки і спиртні напої.^[2]

• Пономарьов П.Х., Донцова І.В., Гірняк Л.І. Товарознавство тропічних і субтропічних фруктів. — Київ : ЦУЛ, 2006. — 184 с. — ISBN 966-364-349-8.

Це незавершена стаття про фрукти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.