Битва на Чорній річці — Вікіпедія
Битва на Чорній річці | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Кримська війна | |||||||
Вільям Сімпсон. «Битва на Чорній, 16 серпня 1855» | |||||||
44°28′00″ пн. ш. 33°51′00″ сх. д. / 44.466666666667° пн. ш. 33.85° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Французька імперія Сардинське королівство | Російська імперія | ||||||
Командувачі | |||||||
Жан-Жак Пелісьє, Альфонсо Ферреро Ламармора | Михайло Горчаков | ||||||
Військові сили | |||||||
60 000 | 58 000 | ||||||
Втрати | |||||||
французи — 191 вбитий, 1224 поранених; сардинці — 15 вбитих, 170 поранених; турки — 7 вбитих | 2342 вбитих, 4155 поранених, 1773 зникло, всього — 8270 чол. |
Битва на Чорній річці — битва періоду Кримської війни, що відбулася 16 серпня 1855 року біля річки Чорна в Криму. Битва була останньою спробою російських військ зняти блокаду з Севастополя. Проте об'єднані франко-сардинські війська завдали поразки російській армії. В битві брало участь приблизно по 60 тис. чоловік з обох сторін. Згодом, 27 серпня 1854, після втрати Малахова кургану російські війська залишили південну сторону Севастополя, що було фактичним закінченням активних бойових дій у війні.