Битва при Рокурі (1746) — Вікіпедія
Битва при Рокурі | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Війна за австрійську спадщину | |||||||
Битва при Рокурі, 1746 | |||||||
50°40′33″ пн. ш. 5°32′46″ сх. д. / 50.6757° пн. ш. 5.546° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Королівство Франція | Імперія Габсбургів Королівство Велика Британія Ганновер[en] Голландська республіка | ||||||
Командувачі | |||||||
Моріц Саксонський Клермон-Тоннер[en] Граф Ловендал[en] де Контад | Карл Лотаринзький Йожеф Батьяні[en] Граф Лігоне Принц Вальдекський[en] Людвіг фон Цастров | ||||||
Військові сили | |||||||
100,000[1] до 120,000[2] | 70,000[3] до 100,000[1] | ||||||
Втрати | |||||||
3,000[2][4] до 4,000 мертвих або поранених[3][5] | 8,000-10,000 мертвих, поранених або полонених[6][7][8][3][5] |
Битва при Рокурі (англ. Battle of Rocoux, фр. Bataille de Raucoux) — битва 11 жовтня 1746 року між французькими військами, з одного боку, і союзними силами англійців, голландців і ганноверців («Прагматична санкція»), з іншого, поблизу Рокура (або Року), передмістя Льєжа (Бельгія) під час війни за австрійську спадщину.
Французька армія під командуванням Моріца Саксонського налічувала близько 120 тис. вояків, армія союзників з Прагматичної санкції під командуванням австріяка Карла Лотаринзького та британського генерала сера Джона Лігоне (англ. John (Jean Louis) Ligonier, 1st Earl Ligonier — 80-97 тис. Моріц Саксонський на той час практично захопив Фландрію і погрожував вторгнутися в Нідерланди. Союзники з «Прагматичної санкції» зайняли позиції поруч з Льєжем: голландці — на лівому фланзі, британці та ганноверці — в центрі, австрійці — на правому фланзі.
Французи зосередили головний удар проти голландських частин і маючи велику перевагу в силах після третього штурму змусили голландців відступити за британське та гановерське військо, які також почали відступати. Австрійці на правому фланзі не зробили жодних спроб, щоб взяти на себе ініціативу і виступити проти французького лівого флангу. Кавалерія Лігоне і деякі британські, ганноверські і голландські піхотні частини прикрили загальний відступ, що дозволило зберегти основні сили союзників.
Французи перемогли і захопили Льєж.
- ↑ а б Castex, 2012, с. 215.
- ↑ а б Lambotte, 2000, с. 49.
- ↑ а б в Nimwegen, 2002, с. 286.
- ↑ Skrine, 1905, с. 311.
- ↑ а б Bodart, 1908, с. 210.
- ↑ Castex, 2012, с. 219.
- ↑ White, 1962, с. 192.
- ↑ Périni, 1896, с. 327.
- Bodart, Gaston (1908). Militär-historisches Kriegs-Lexikon (1618–1905). Процитовано 4 лютого 2023.
- Castex, Jean-Claude (2012). Dictionnaire des batailles franco-anglaises de la Guerre de Succession d'Autriche (фр.). Phare-Ouest. ISBN 978-2921668064.
- Lambotte, Miguel (2000). La bataille de Rocourt: 1746 (фр.). éditions du Céfal.
- Nimwegen, Olaf van (2002). De Republiek der Verenigde Nederlanden als grote mogendheid: Buitenlandse politiek en oorlogvoering in de eerste helft van de achttiende eeuw en in het bijzonder tijdens de Oostenrijkse Successieoorlog (1740–1748) (нід.). De Bataafsche Leeuw. ISBN 978-9067075404.
- Périni, Hardÿ de (1896). Batailles françaises; Volume VI (фр.). Ernest Flammarion.
- Skrine, Francis H (1905). Fontenoy and Great Britain's Share in the War of the Austrian Succession 1741—1748 (вид. 2022). Legare Street Press. ISBN 978-1016209458.
- White, Jon (1962). Marshal of France: The Life and Times of Maurice de Saxe (вид. 2011). Literary Licensing. ISBN 978-1258033590.
- Browning, Reed.The War of the Austrian Succession, St. Martin's Press, New York, (1993): ISBN 0-312-12561-5