Бойко Степан Карпович — Вікіпедія

Бойко Степан Карпович
Народився	21 липня 1913(1913-07-21) хутір Затишшя Катеринославської губернії
Помер	4 грудня 1990(1990-12-04) (77 років) Полтава
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Знання мов	російська
Посада	депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Степан Карпович Бойко (нар. 21 липня 1913(19130721), хутір Затишшя Катеринославської губернії, тепер Запорізька область — 4 грудня 1990, місто Полтава) — український радянський партійний діяч, голова Полтавського облвиконкому. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1976 р.

Народився у родині селянина-середняка. З 1930 року працював вчителем, перебував на комсомольській роботі на Дніпропетровщині.

У 1933 році закінчив Семенівський сільськогосподарський технікум Дніпропетровської області. У 1933—1935 роках — агроном радгоспу «Зоря комунізму» П'ятихатського району Дніпропетровської області.

У 1935—1937 роках — у Червоній армії.

У 1937—1941 роках — старший агроном, директор Супсько-Литовської машинно-тракторної станції Дніпропетровської області.

Член ВКП(б) з 1940 року.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР. У 1941—1943 роках — директор Тарасівської машинно-тракторної станції Саратовської області РРФСР.

У 1943—1945 роках — голова виконавчого комітету Криворізької районної ради депутатів трудящих Дніпропетровської області.

У 1945—1950 роках — 1-й секретар Петропавлівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У 1950—1953 роках — слухач Республіканської трирічної партійної школи при ЦК КП(б)У.

У 1953—1955 роках — 1-й секретар Дніпропетровського районного комітету КПУ Дніпропетровської області.

У липні 1955 — січні 1963 р. — секретар Полтавського обласного комітету КПУ з питань сільського господарства.

5 січня — 9 травня 1963 р. — 2-й секретар Полтавського сільського обласного комітету КПУ.

9 травня 1963 — грудень 1964 р. — голова виконавчого комітету Полтавської сільської обласної ради депутатів трудящих.

У грудні 1964 — січні 1974 р. — голова виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів трудящих.

З 1974 року — персональний пенсіонер союзного значення у Полтаві. Вийшовши на пенсію, тривалий час очолював Полтавський обласний трест шовківництва.

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора (20.07.1973)
• орден «Знак Пошани»
• орден Вітчизняної війни 1-го ст.
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
• медалі

• Бойко Степан Карпович [Архівовано 20 березня 2016 у Wayback Machine.]
• [1] [Архівовано 14 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.