Бокій Гліб Іванович — Вікіпедія

Бокій Гліб Іванович
Народився	21 червня (3 липня) 1879 або 1879[2] Тифліс, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер	15 листопада 1937(1937-11-15)[1][2] Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	політик
Членство	Центральний виконавчий комітет СРСР і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Військове звання	комісар державної безпеки 3-го рангу
Партія	КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія
Батько	Бокій Іван Дмитрович
Брати, сестри	Бокій Борис Іванович
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Бо́кій Гліб Іванович (21 червня (3 липня) 1879 або 1879, Тифліс, Тифліська губернія, Російська імперія — 15 листопада 1937(1937-11-15), Москва) — відомий співробітник ЧК/ОГПУ/НКВД, Комісар державної безпеки 3-го рангу (1935), один із організаторів репресій в СРСР у 1920-1930-ті рр. Згадується в книзі О. Солженіцина «Архипелаг ГУЛАГ» як керівник так званої «трійки» — позасудового органу масових репресій.

Народився в Тіфлісі, тепер Тбілісі, у родині етнічного українця. Його батько, Іван Дмитрович, закінчив математичний факультет Імператорського Харківського університету, викладав хімію і фізику синам Намісника Кавказу, Великого Князя Михайла Миколайовича, дослужився до дійсного статського радника.

Г. Бокій навчався в Петербурзькому гірничому інституті, брав участь у студентському русі. Співробітничав у Петербурзькому «Союзі боротьби за визволення робітничого класу». Член РСДРП з 1900 року. З 1904 року — член Петербурзького комітету більшовицької партії. Учасник революції 1905 року. Разом з більшовицькими лідерами організовував Центр. бюро РСДРП, член Російського бюро ЦК РСДРП в 1916—1917.

Учасник більшовицького перевороту 1917 року в Петрограді; член Петроградського ВРК. У лютому — березні 1918 року — член більшовицького Комітету революційної оборони Петрограда.

Гліб Бокій був керівником однієї з груп, яка займалася розробкою та впровадженням нових ефективних методів навчання, з цією метою він досліджував містицизм, буддизм, шаманізм^[3]

• 13.03.18-31.08.18 — заступник голови, з липня голова ЧК Союзу комун Північної області і Петроградської ЧК;
• 21.11.18-1919 — член колегії НКВД РРФСР ; направлений до Мінська для організації підпілля;
• 1919-09.19 — нач. Особливого відділу Східного фронту;
• 09.19-08.20 — нач. Особливого відділу ВЧК Туркестанського фронту ; член Туркестанської комісії ВЦВК і РНК РРФСР; повпред ВЧК в Туркестані;
• 12.07.21-02.22 — член колегії ВЧК ;
• 28.01.21-10.07.34 — очолював Спеціальний (шифрувальний) відділ ОДПУ СРСР;
• 22.09.23-10.07.34 — член колегії НКВД/ОГПУ СРСР ;
• з 16.05.37 — член Верховного суду СРСР;
• 25.12.36-16.05.37 — очолював 9-й (спеціальний секретно-шифрувальний) відділ ГУДБ НКВС СРСР.
• 16.05.37 — арешт ; засуджений ВКВС СРСР 15.11.37 до смертної кари. Розстріляний 15.11.1937 року в Москві.

27 червня 1956 року реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину.

• Які назви вулиць мають зникнути з мапи України? // Український інститут національної пам'яті [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• на сайті «Меморіал» [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.