Бонч-Бруєвич Віктор Леопольдович — Вікіпедія

Бонч-Бруєвич Віктор Леопольдович
рос. Виктор Леопольдович Бонч-Бруевич
Народився	8 січня 1923(1923-01-08) Москва
Помер	9 квітня 1987(1987-04-09) (64 роки) Москва
Місце проживання	СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	фізик-теоретик, фізик
Alma mater	фізичний факультет МДУ
Галузь	фізика
Заклад	Московський технічний університет зв'язку й інформатикиd МДУ
Вчене звання	професор[d]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Fyodor Volkensteind
Аспіранти, докторанти	Казарян Едуард Мушегович Robert Surisd
Війна	німецько-радянська війна
Батько	Авербах Леопольд Леонідовичd
Мати	Q123458632?
Нагороди	Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня

Віктор Леопольдович Бонч-Бруєвич (1923—1987) — радянський фізик-теоретик.

Батько — Леопольд Леонідович Авербах, літературний критик, редактор і партійний працівник; мати — Олена Володимирівна Бонч-Бруєвич (1904—1985), дочка В. Д. Бонч-Бруєвича, лікар. Закінчивши школу в 1941 році, добровольцем пішов в Червону Армію, брав участь в бойових діях спочатку в складі комуністичного батальйону, потім, після поранення — в десантних військах.

Після демобілізації закінчив фізфак МГУ і аспірантуру в Інституті фізичної хімії АН СРСР під керівництвом Ф. Ф. Волькенштейна; потім викладав в Московському інституті зв'язку, а з 1955 року працював на кафедрі фізики напівпровідників фізфаку МДУ.

Зіграв важливу роль в становленні теорії напівпровідників в СРСР. Спільно з Ф. Ф. Волькенштейном виконав основоположні роботи з теорії хемосорбції і каталізу на поверхні напівпровідників. Йому належать класичні результати по багаточастинковому обґрунтуванню зонної теорії кристалів методом двочасових функцій Гріна.

Одночасно з іншими дослідниками виконав піонерські роботи по теорії сильнолегованих напівпровідників. Найбільш відомі його дослідження з теорії нестійкостей в напівпровідниках. Приділяв велику увагу теорії невпорядкованих напівпровідників і проблеми стохастичних автоколивань в напівпровідниках.

У 1979 році він обіймав Гаусс-професуру в Геттінгенському університеті. Почесний доктор природничих наук університету імені Гумбольдта (Берлін, НДР). Ломоносовська премія (1980) за цикл робіт з дослідження доменної електричної нестійкості в напівпровідниках (спільно з І. А. Куровою). У 1985 році нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2021)

Це незавершена стаття про фізика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.