Боривой II — Вікіпедія

Боривой II
чеськ. Bořivoj II.
Народився	бл. 1065 Прага, Чеське князівство
Помер	2 лютого 1124 Угорське королівство ·вбивство
Поховання	Собор святого Віта
Національність	чех
Титул	князь
Посада	Князь Богеміїd, Князь Богеміїd і Князь Богеміїd
Термін	1100—1107 та 1117—1120 роки
Конфесія	католицтво
Рід	Пржемисловичі
Батько	Вратислав ІІ
Мати	Святослава Сватава
Брати, сестри	Юдіт Богемська, Юдита, Болеслав Вратиславович, Бржетіслав II, Владислав І, Собіслав I і Вратислав[d]
У шлюбі з	Герберга Бабенберг
Діти	5 синів та 1 донька
Медіафайли у Вікісховищі

Боривой (Борживой) II (*Bořivoj II, бл. 1065 — 2 лютого 1124) — князь Богемії у 1100—1107 та 1117—1120 роках. Правнук Великого князя Київського Володимира Святославича.

Походив з династії Пржемисловичів. Був сином Вратислава II, князя Богемії та його дружини Святослави, що походила з роду Святославовичів й була донькою Добронеги Володимирівни та онукою Київського князя Володимира Великого.

У 1081 році на чолі чеського загону брав участь в італійському поході імператора Генріха IV, звитяжив під час захоплення Риму. У 1084 році повернувся на батьківщину.

1099 році князь Бржетіслав II (брат Боривоя) домігся того, щоб імператор Генріх IV в Регенсбурзі затвердив спадкоємцем Боривоя. Щоб зміцнити позиції спадкоємця, Бржетіслав II вигнав з Брненського і Зноємського князівств Олдржиха і Літольда, дітей Конрада I, відповідно, віддавши усю Моравію братові.

Незабаром після цього Бржетіслава II було вбито, і Боривой поспішив до Праги, щоб зайняти княжий трон.

У 1100 році став новим Богемським князем. Насамперед він помилував Вршовців, вигнаних з Чехії його попередником. Того ж року оженився на представниці династії Бабенбергів.

У 1101 році імператор Генріх IV віддав Олдржиху і Літольду на спадок Брненське і Зноємське князівства, які відібрав у Боривоя II. Разом з тим залишив на розсуд богемським магнатам і шляхті питання про обрання верховного князя. Діти Конрада I спробували повалити Боривоя II, зібрали військо, яке складалося переважно з німецьких найманців, але, побачивши, що більшість чехів стоять за свого князя, відступили.

У 1102 році Боривой II разом з його двоюрідним братом Святоплуком, князь Оломоуцьким, планував після смерті князя Владислава I Германа втрутитися в польську усобиці між Болеславом III Кривоустим і Збігнєвом на боці останнього. Втім Болеслав III, надіслав до Праги послів з багатими подарунками, які 1103 року підкупили радників князя Богемії, і Боривой II повернув назад з півдороги. При цьому він не поділився грошима з Святоплуком, чим спричинив конфлікт.

Святоплук Оломоуцький підготував змову проти князя Богемії, а також перетягнув на свій бік частину шляхти. Заручившись досить широкою підтримкою, в 1105 році вороги атакували Боривоя II, взявши того в облогу у Празі. Втім через нерішучість прихильників Святоплука, богемський князь зумів відбити напад й змусити суперника відступити. Того ж року разом з Леопольдом III, маркграфом Австрії, підтримав імператора Генріха IV, проти якого повстала знать. Проте після зречення останнього у 1106 році від влади, князь Богемії опинився в складному становищі: новий імператор був налаштований проти Боривоя II.

Проте князь Оломоуцький продовжив готувати підступи. Йому вдалося перетягнути на свій бік княжого брата Владислава. Той підняв повстання проти Боривоя II і в травні 1107 при підтримці угорського короля Коломана допоміг Святоплуку захопити княжий трон.

Боривой втік до Німеччини, де опинився при дворі імператора Генріха V. Пообіцявши останньому багато золота, повалений князь домігся, щоб Генріх V викликав Святоплука I до себе. Суперника Боривоя було взято під варту, а магнатам і шляхті було наказано знову визнати Боривоя богемським князем. Втім Ота Чорний (Оттон II), брат Святоплука I, що був на той час намісником держави, завадив цьому.

Тим часом Святоплук I, пообіцявши імператору більше грошей, ніж Боривой, домігся звільнення і повернувся до Праги. Деякий час Боривой все ще намагався отримати допомогу від імператора, а зрештою вимушений був залишити Німеччину й перебратися до Польщі, де знайшов прихисток при дворі Болеслава III Кривоустого.

Після загибелі Святоплука I у 1109 році імператор Генріх V затвердив князем Владислава I, незважаючи на прагнення деяких магнатів бачити правителем Оту Чорного. Скориставшись розгардіяшем в країні, Боривой швидко залишив Польщу і за підтримки Віпрехта Гройцького зайняв Прагу. Місто і його околиці були сплюндровані, а празького єпископа Германа заарештовано. Владислав I звернувся по допомогу до імператора. Той ввів війська до Чехії і захопив у полон Боривоя. Кілька років по тому Борживой був випущений на волю.

1116 року звернувся за допомогою до австрійського маркграфа Леопольда III Бабаенберга, за допомогою якого у 1117 році повернув богемський трон. Владислав I, під владою якого залишилися землі по другу сторону Лаби, не склав зброї і в 1120 році Боривоя II вдруге було повалено.

Боривой втік до Леопольда III Австрійського. У 1118—1119 роках брав участь в поході австрійських військ до Угорщини. Він помер в Угорщині 2 лютого 1124 року. Тіло його було перевезено в Прагу і поховано в Соборі Св. Віта.

Дружина — Герберга (д/н-1142), донька Леопольда II Бабенберга, маркграфа Австрії.

Діти:

• Яромир (д/н-1138),
• Спитігнєв (д/н-1157)
• Літольд (1102—1143), князь Оломоуцький у 1135—1137 роках
• Болеслав (д/н-бл. 1146)
• Ріхіза (д/н- до 1124)
• Альбрехт (д/н — до 1124)

Боривой ІІ веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Володимира Великого та Святослава Хороброго.

• Kosmova Kronika česká, Praha 1972
• ŽEMLIČKA, Josef. Čechy v době knížecí 1034—1198. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2007. 712 s.