Борисевич Василь Васильович — Вікіпедія

Зовнішні відеофайли
	На Тернопільщині церковними дзвонами зустрічали труну із загиблим вояком на YouTube // ТСН, 23 квітня 2015

Василь Васильович Борисевич
Василь Васильович Борисевич;
Сержант
Загальна інформація
Народження	4 січня 1969; с. Діброва, Збаразький район Тернопільська область, Україна
Смерть	20 січня 2015 (46 років); поблизу смт Фрунзе, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Почесний громадянин Тернопільської області
	Борисевич Василь Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Борисевич.

Васи́ль Васи́льович Борисе́вич (4 січня 1969, с. Діброва (Коханівська сільська рада) Збаразького району Тернопільської області (нині Вишнівецька ТГ, Кременецького району Тернопільської обл.) — 20 січня 2015, поблизу смт Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області) — український військовик, сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015, посмертно), почесний громадянин Тернопільської області (2022, посмертно).

Життєпис

Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецького району. Був підприємцем — разом з дружиною вирощував і продавав овочі.

1 вересня 2014 отримав повістку. Після двомісячного вишколу на Яворівському полігоні, у складі 24-ї бригади відбув на Луганщину.

20 січня 2015 почався наступ бойовиків на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область), Василь схопив гранатомет, щоб поцілити в танк, але зброя не спрацювала. Тоді він почав стріляти з автомата, тут у нього й поцілила куля снайпера, яка пробила легені. Побратими відтягнули пораненого до бліндажа, але коли зняли бронежилет, пульс уже не відчувався. Обгоріле до невпізнання тіло Василя знайшли пізніше на тому ж місці. Рідні три місяці шукали його і сподівалися, що Василь живий. Але ДНК-експертиза підтвердила, що Василь загинув.

Поховали бійця 24 квітня у с. Мала Снігурівка Лановецького району^[1] на цвинтарі біля церкви. Чин похорону відправив архієпископ Нестор спільно з вісімнадцятьма священиками.

Залишилися дружина Ірина, сини Павло і Володимир, невістка Аліна.

Вшанування

15 липня 2015 в рамках робочої поїздки в Лановецький район сім'ю загиблого відвідав голова Тернопільської обласної державної адміністрації Степан Барна^[2].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня^[3]^[4].

Відзнаки

орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (4 червня 2015 року, посмертно).^[5];
почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)^[6];
орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України (посмертно)^[7].

Див. також

Примітки

↑ Борисевич Василь Васильович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 квітня 2024.
↑ Степан Барна відвідав сім'ю загиблого в зоні АТО жителя Лановеччини [Архівовано 21 липня 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Тернопільської ОДА, 16 липня 2015
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube
↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 488 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Борисевичу Василю Васильовичу (посмертно)».
↑ Ірина Сиско. У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу [Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2015. — 26 серпня.
Наталія Тарнавська. Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Терен. — 2015. — 26 серпня.

Джерела

Кошіль, І. «Тату, ми вас любимо і чекаємо!» Василь Борисевич загинув від ворожої кулі / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 15 (29 квіт.). — С. 4.