Брантман Олександр Мойсейович — Вікіпедія

Брантман Олександр Мойсейович
Дата народження	15 лютого 1905(1905-02-15)
Місце народження	Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Дата смерті	12 квітня 1983(1983-04-12) (78 років)
Місце смерті	Москва, СРСР
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1930)
Професія	оператор-постановник, кінематографіст
Нагороди
IMDb	ID 1309483

Олександр Мойсейович Брантман (нар. 15 лютого 1905(19050215), м. Рівне — 12 квітня 1983, Москва) — радянський кінооператор.

У 1930-х роках О.Брантман працював на кіностудії Росфільм (Мосфільм).

У роки Другої світової війни був фронтовим оператором.

Член Спілки кінематографістів СРСР.

В 1948 році у зв'язку з державною кампанією боротьби з «безрідним космополітизмом», О.Брантман (серед десятків інших працівників єврейського походження) був звільнений з Центральної студії документальних фільмів (ЦСДФ).^[1].

• Орден Червоної Зірки (1944)
• Орден Червоної Зірки (1944)

• 1932 — Крила^[2]
• 1934 — Любов Олени^[3][4]
• 1935 — М'яч і серце^[5]
• 1943 — Битва за нашу Радянську Україну (в зарубіжному прокаті — Ukraine in Flames)^[6]
• 1944 — Перемога на Правобережній Україні і вигнання німецьких загарбників за межі українських радянських земель^[7]
• 1946 — Судовий процес у Смоленську (док.)^[8]
• 1948 — Чемпіон світу (док.)
• 1962 — Сім няньок (2-й оператор)^[9]

• https://web.archive.org/web/20090228162508/http://som.fio.ru/Resources/Drachlerab/2004/08/MF.htm
• http://www.kinoart.ru/magazine/05-2007/publ0705/shkoln0705/^{[недоступне посилання з лютого 2019]} Фото