Братиславська жупа — Вікіпедія

Братиславська жупа
Герб
Адм. центр Братислава
Країна  Угорське королівство
Населення
 - повне
Площа
 - повна
Дата заснування 1000
Дата ліквідації 1920
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Братиславська жупа

Братиславська жупа/комітат, або Прешпорська жупа/комітат, або Пожоньский комітат (угор. Pozsony vármegye, словац. Bratislavská župa, Prešpurská stolica/župa, Prešpurský komitát, нім. Komitat Pressburg раніше також; інші назви: Prešporok[1], Bratislava[1], для раннього комітату також: Preslava[1], лат. comitatus Posoniensis) — столична жупа/комітат Угорського королівства.

Огляд

[ред. | ред. код]

Братиславська жупа межує з австрійською землею Нижня Австрія та угорськими комітатами Нітра, Комарно, Дьєр і Мошон. На заході жупа межує з Моравою, на сході з Вагом, на півдні її з Дунаєм. Територія жупи у 1910 році становила 4370 км². В даний час територія жупи майже повністю знаходиться в Словаччині, лише невеликі частини в Угорщині та Австрії. Назва округу навіть не використовується для назви відповідного регіону, для якого використовуються назви Братислава та околиці, Подунайське, Трнава та околиці та Загір'я.

У Словаччині територія колишнього комітату майже ідентична районам Братислави І – V, Дунайська Стреда, Ґаланта, Малацьки, Пезінок, Сенець і Трнава, невеликі частини якої також поширюються на райони Шаля і Сениця.

Братиславський комітат на південному заході Словаччини

Центр

[ред. | ред. код]

Адміністративним центром столицею до XVII століття були Братиславський Град і Шаморін. У 18 столітті Братислава стала центром.

Жупани Братиславської жупи в 1526—1918 роках

[ред. | ред. код]

Родина Пальфі (історично: Палффйовці) була спадковим префектом Братиславського Престолу з 1580 року.

  • 1526—1527 Франтішек Батян (історично: Batthyány)
  • 1527—1545 рр. Ян Салай (історично: Szalay)
  • 1545—1551 Мікулаш Залм
  • 1551—1555 рр. без жупана
  • 1555—1574 Псалом Екхія
  • 1574—1580 Мікулаш Салм молодший
  • 1580—1600 Мікулаш Палфі (історично: Pálffy)
  • 1600—1640 Штефан Палфі
  • 1641—1653 Павол Палфі
  • 1653—1679 Мікулаш Палфі
  • 1679—1694 Ян Антон Палфі
  • 1694—1732 Мікулаш Палфі
  • 1732—1751 Ян Палфі
  • 1752—1774 Кароль Павол Енгельберт Пальфі
  • 1775—1791 Ян Леопольд Палфі
  • 1792—1805 Кароль Ієронім Пальфі
  • 1808—1809 Князь Юзеф Палфі
  • 1816—1825 Леопольд Пальфі (адміністратор з 1810 р.)
  • 1825—1827 Князь Юзеф Палфі
  • 1827—1833 Фідель Пальфі
  • 1834—1835 Фердинанд Пальфі
  • 1835—1847 Фердинанд Леопольд Пальфі-Даун
  • 1847—1848 Móric Pálfi
  • 1867—1869 Йозеф Пальфі
  • 1871—1874 Ян Пальфі
  • 1875—1888 Штефан (Алойз Ладіслав Ян Непомуцький Міхал Антон Францішек) Естерхазі
  • 1889—1893 Йозеф (Франтішек Серафінський Марія) Зічі
  • 1893—1898 Юліус (Рудольф) Шалавський
  • 1898—1902 Діоніс (Євген Алойз) Вай
  • 1903—1917 Аурел (Юрай Олександр) Бартал
  • 1917 — 5 листопада 1918 Юрай Смречаний (Szmrecsányi)
  • 1918—1918 Золтан (Людовіт) Янко[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Певний тип територіальної одиниці, подібний до Братиславського комітату, існував ще у 9 столітті за часів Великої Моравії.

Братиславський комітат був одним з перших, що існував уже у Х столітті. На думку деяких угорських істориків, із середини XIII століття на території Братиславського комітату існувало два престоли: Малий Братиславський престол (Posonium minus) у західній частині Житнього острова і Великий Братиславський престол (Posonium maius), на решті території. Проте з кінця 13 століття, безумовно, існувала лише одна Братиславська. Тому ця думка, ймовірно, помилкова, і територія Малого престола, ймовірно, була лише на рівні службового округу.

У 1385 році Сигізмунд Люксембурзький віддав у заставу моравським маркграфам Братиславську столицю (а також 13 спишських міст) разом з Нітрою і Тренчиною, щоб отримати кошти для утвердження своїх претензій на угорський престол.[3]

Войчянська резиденція предиалістів

[ред. | ред. код]

Вісім поселень предіалістів архиєпископа Естергомського на острові Житний були особливою територією. Центром була Войка на Дунаї, на честь якої і була названа столиця (Sedes praedialistarum Vajkensis, Sedes Archiepiscopalis Vajkensis). У першій половині вона поділялася на служебні округи: Верхній (Processus sedis Vajkensis superior) з селами Бач, Доброгошть, Киселиця і Войка та Нижній (Processus sedis Vajkensis inferior) з селами Дольний Бар, Моравське і Пінкове Крачани та Петрово.

Братислава і Трнава

[ред. | ред. код]

Братислава і Трнава були одними з найважливіших столиць, вони були одними з провідних центрів культурного життя Угорщини. У 1467 році в Братиславі було засновано Істрополітанський університет, а в 1606 році — євангелічну школу, попередницю ліцею, яка відіграла важливу роль у словацькому національному відродженні.

Трнава була центром рекатолицизації та університетським містом. Університет, заснований у 1635 році архієпископом Петром Пазманем (Pázmány), який мав переважно релігійну місію, навчав юристів, а з 1769 року, як перший в Угорщині, також лікарів.

1918 рік – сьогодення

[ред. | ред. код]

в У 1918 році Братиславська жупа стала частиною Чехословаччини, а невеликі частини за Дунаєм увійшли до складу Угорщини та Австрії (підтверджено в 1920 році умовами Тріанонського договору). Братиславська жупа проіснував до кінця 1927 року, коли жупний устрій в Словаччині було скасовано.

В Угорщині частини жупи Братислава у міжвоєнний період увійшли до складу округу Дьєр-Мошон-Пожонь.

Під час війни у Словацькій Республіці (1939—1945) Братиславську жупу було відновлено, але її південна частина увійшла до складу Угорщини згідно з Віденським арбітражем і разом з невеликою окупованою частиною колишнього Нітранської жупи стала частиною новоствореної Нітра-Братиславської (Nyitra-Pozsony) жупи з центром у м. Нові Замки.

Після Другої світової війни окуповані частини знову були приєднані до Чехословаччини. В даний час територія Братиславської жупи поділена між Братиславським і Трнавським краями.

Національності

[ред. | ред. код]

Етнічний характер жупи був досить змішаним. Словаки переважно населяли північ і захід столиці, угорці жили на півдні, німці в Братиславі та інших містах і хорвати, які втекли сюди з Пониззя від турецького гніту.

Райони

[ред. | ред. код]

Спочатку Братиславська столиця було поділена на чотири службові округи: Перший, Другий, Третій і Четвертий (Processus primus, secundus, tertius і quartus). У 1806 році кількість службових округів зросла до шести: Загорський, Братиславський, Трнавський, Вонкайський, Горноостровський і Нижньоостровський.

У 1910 році територія Братиславської жупи була поділена на такі службові округи:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Ottov historický atlas Slovensko. 2009. S. 86-87
  2. ↑ FALLENBÜCHL, Zoltán: Magyarország főispánjai — Die Obergespane Ungarns, 1526—1848. Budapest: Argumentum Kiadó, 1994, s. 92 — 93., BOROVSZKY Samu: Magyarország vármegyéi és városai — Pozsony vármegye. Budapest, s. 575, Esterházy a Bartal [Архівовано 2014-02-02 у Wayback Machine.] a spresnenia Szalavszky [Архівовано 2014-02-04 у Wayback Machine.] a Zichy
  3. ↑ Žudel, Juraj (1984). Stolice na lovensku (словац.) (вид. 1). Bratislava: Vydavateľstvo Obzor. с. 35–46. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |сторінки= та |сторінка= (довідка)

Інша література

[ред. | ред. код]
  • Šľachta Bratislavskej stolice. Series Nobilium. Agentúra Luigi. 2004. ISBN 80-969027-0-9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Братиславська_жупа