Бріттані Мерфі — Вікіпедія

Бріттані Мерфі
англ. Brittany Murphy
Ім'я при народженні	англ. Brittany Anne Bertolotti
Народилася	10 листопада 1977(1977-11-10)[2][1][…] Атланта, Джорджія
Померла	20 грудня 2009(2009-12-20)[4][2][…] (32 роки) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США пневмонія[5], анемія[5] і отруєння комбінованим наркотикомd[5]
Поховання	Меморіальний парк «Форест-Ловн» (Голлівуд-Гілз)
Громадянство	США
Релігія	християнство[6]
Діяльність	акторка, співачка, акторка озвучення, музикантка
Alma mater	John Burroughs High Schoold
Роки діяльності	1991 — 2009
У шлюбі з	Simon Monjackd
Батьки	Angelo Bertolottid[7] Sharon Murphyd
IMDb	nm0005261
Автограф
Бріттані Мерфі у Вікісховищі

Брі́ттані Енн Ме́рфі-Монджек^[8], при народженні Бертолотті; нар. 10 листопада 1977 — пом. 20 грудня 2009) — американська акторка, співачка та благодійниця. Відома за ролями Тай Фрейзер у фільмі «Безголові» (1995), Алекс Леторно у «Восьмій милі» (2002) і Дейзі Рендон у «Перерваному житті» (1999).

Бріттані Енн Бертолотті^[9] народилася в Атланті, штат Джорджія,^[10] у родині Шерон Кетлін Мерфі^[8] та Анджело Джозефа Бертолотті^[11]. Мати мала ірландське та словацьке походження, а батько — італійське^[12][13]. Батьки розлучилися, коли їй було два роки. Бріттані виховувала мати в Едісоні, Нью-Джерсі. Бріттані виховувалася як баптистка, а пізніше стала позаконфесійною християнкою^[14][15]. Вона мала двох старших зведених братів і молодшу сестру, а також зведену^[16]. Бертолотті не був вказаний як батько в першому свідотстві про смерть Бріттані.

Одного разу в інтерв'ю Бріттані сказала, що у матері були фінансові труднощі, і тому вона мусила їсти дешеві спагеті, а в деяких випадках їй благати матір купити одяг в KMart; це може пояснити те, що в дорослому віці акторка займалась благодійністю для безхатченків^[17].

Перед тим, як вступити до середньої школи в Едісоні, сім'я переїхала до Лос-Анджелеса в 1991 році, щоб Бріттані могла продовжити акторську кар'єру^[18][19][20]. Мерфі сказала, що її мати ніколи не намагалася придушити її творчий потенціал, і саме це вона вважала одним з основних чинників подальшого акторського успіху: «Коли я попросила маму переїхати до Каліфорнії, вона продала все й переїхала сюди заради мене. Вона завжди вірила в мене»^[10].

У 1982 році Мерфі відвідувала Школу танців і театрального мистецтва Верна Фаулера в Колонії, Нью-Джерсі. Починаючи з чотирьох років Бріттані вчилась співати, танцювати і навчалась акторській майстерності аж доки не переїхала до Каліфорнії у віці тринадцяти років^[21]. Мерфі дебютувала на Бродвеї в 1997 році в ролі Кетрін в оновленій версії п'єси Артура Міллера «Вид з мосту» разом із вже досвідченими акторами Ентоні Лапальєю та Еллісон Дженні^[22].

Мерфі здобула свою першу роботу в Голлівуді, коли їй було тринадцять, і зіграла роль Бренди Дрекселл у серіалі «Drexell's Class»^[23]. Потім вона грала Моллі Морган у короткометражному спінофі «The Torkelsons»^[24]. Також у цей період вона знялася в кількох телевізійних серіалах, зокрема «Паркер Льюіс не може програти», «Blossom», «Морські пригоди», «Murder One» і «Фрейзер». У неї також були регулярні ролі в «Party of Five», «Boy Meets World» і «Sister, Sister».

Проривною роллю для Мерфі став її другий повнометражний фільм, підліткова комедія режисерки Емі Гекерлінг^[en] «Безголові» (1995), що став культовим. Після цього акторка знялася у фільмі «Шосе» (1996) з Різ Візерспун і Кіфером Сазерлендом, а також у незалежній комедії «Bongwater» (1997). 1999 року вона зіграла другорядну роль пацієнтки психіатричної лікарні у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» разом із Вайноною Райдер та Анджеліною Джолі, а також роль дівчини, що мріє стати королевою краси, у «Вбивчій красі». Мерфі озвучувала персонажа Луан Платтер в анімаційному ситкомі Fox «Король гори» з 1997 по 2009 рік. У 2000 році за озвучення в епізоді «Movin' On Up» цього мультсеріалу Бріттані номінували на премію Енні^[25].

Мерфі розпочала 2000-ні роки з головної ролі у фільмі «Не говори ні слова» (2001) разом із Майклом Дугласом. Потім знялася у стрічках «Диявольська арифметика» (телевізійна екранізація роману «The Devil's Arithmetic») (2001), «Восьма миля» (2002), у якому її високо оцінила кінокритика^[26], і «Міські дівчата» (2003). 2003 року зіграла головну роль у романтичних комедіях «Молодята» і «Маленька чорна книжка» (2004) та схваленому критиками фільмі «Місто гріхів» (2005). Кінокритик Роджер Еберт часто хвалив акторський талант Мерфі та її високу комедійну харизму, даючи хороші відгуки й порівнюючи її з Люсіль Болл^[27].

Мерфі зацікавилась також кількома незалежними фільмами, зокрема «Вищий пілотаж» (2002), «Ніколи не було» (2005) і «Мертва дівчинка» (2006) режисерки Карен Монкріфф, а також двома фільмами Едварда Бернса: «Sidewalks of New York» (2001) і «The Groomsmen» (2006). Вона повернулася до роботи озвучки Глорії Пінгвін в анімаційному фільмі 2006 року «Веселі ніжки», який отримав визнання критиків. 2009 року вона розпочала роботу на телеканалі Lifetime в ролі головної героїні Сілли в телесеріалі «Tribute».

У червні 2009 року Мерфі завершила роботу над трилером «Abandoned», а сам фільм вийшов на екрани в 2010 році, вже після її смерті^[28]. Її останній фільм, «Something Wicked», вийшов у квітні 2014 року.

Бріттані Мерфі говорила: «Мій спів не схожий на мій буденний голос… Просто я завжди тримала це в таємниці й ніколи не приписувала собі заслуг, тому що хотіла добре навчитися працювати за мікрофоном у студії звукозапису, а деякі співаки навіть не підозрюють, що насправді це я записую їхні альбоми»^[29].

На початку 1990-х Мерфі була в складі музичного гурту під назвою Blessed Soul разом із колегою-актором Еріком Балфуром.

6 червня 2006 року Мерфі та Пол Окенфолд випустили сингл «Faster Kill Pussycat» з альбому A Lively Mind. Пісня стала клубним хітом і потрапила на перше місце в Billboard's Hot Dance Club Play^[30]. У червні 2006 року сингл також посів сьоме місце в UK Singles Chart^[31].

Мерфі знову зайнялася музикою після виходу фільму «Веселі ніжки», у якому вона зробила кавер-версію «Somebody to Love» гурту Queen і «Boogie Wonderland» гурту Earth, Wind & Fire. Мерфі говорила про свою героїню Глорію так: «Як не дивно, з усіх персонажів, яких я грала, Глорія найбільше схожа на мене. А вона пінгвін! Джордж Міллер завжди хотів, щоб одна людина виконувала і те, й інше [озвучка діалогів і спів]. Я сказала: „Я вмію співати“, і попросила його дати мені шанс. Я не думаю, що він сприйняв мене дуже серйозно, тому що більшість акторів завжди кажуть, що вони можуть робити багато речей, і роблять це погано»^[29].

Наприкінці 2002 року Бріттані почала зустрічатися з Ештоном Кyтчером, партнером по фільму «Молодята», з яким познайомилася під час зйомок^[32]. Пізніше стало відомо, що вони були заручені й носили каблучки, хоча ніколи не підтверджували це офіційно. Мерфі також була заручена з Джеффом Кватинцем. Згодом, у грудні 2005, її супутником став Джо Макалузо, асистент на кіновиробництві фільму з участю Бріттані «Маленька чорна книжка»^[33]. Через чотири місяці після знімання фільму «The Groomsmen», які відбулися ув квітні 2006 року, вони розійшлися^[33].

Через кілька місяців після завершення стосунків з Макалузо Мерфі зустріла Саймона Монджека, британського сценариста^[34]. Вони одружилися на приватній єврейській церемонії в Лос-Анджелесі в травні 2007 року^[35]. У документальному фільмі 2021 року «Що трапилося з Бріттані Мерфі?» кілька колег і друзів Монджека звинуватили його в тому, що саме він є відповідальним за певні негативні зміни в Бріттані, а також у тому, що не дозволяв їй спілкуватися з родиною. Згідно зі свідченнями його колишньої нареченої Елізабет Регсдейл, Монджек «був неспокійною особистістю, яка звикла обманювати людей, і Бріттані була однією з його останніх жертв»^[36].

На початку 2000-х років Мерфі значно схудла^[37][38], що призвело до чуток про кокаїнову залежність^[37][39]. 2005 року вона заперечила такі заяви журналу «Джейн»: «Ні, просто для протоколу, я ніколи в житті, ні разу не вживала таких речовин»^[37][39].

20 грудня 2009 року, о 8:00 годині ранку пожежна служба Лос-Анджелеса відповіла на виклик з «медичним запитом»^[40] у спільному домі Мерфі та Монджека в Лос-Анджелесі. Очевидно, Мерфі знепритомніла у ванній кімнаті^[10]. Пожежники намагалися реанімувати її на місці. Мерфі доставили в медичний центр Cedars-Sinai, де вона померла о 10:04 ранку від зупинки серця^[10][40][41].

Розтин був проведений наступного дня після фіксації смерті. Офіс коронера округу Лос-Анджелес у звіті, опублікованому в лютому 2010 року, заявив, що смерть була випадковою і що її причиною стала пневмонія з вторинними факторами важкої залізодефіцитної анемії та множинної наркотичної інтоксикації^[42][43]. Коронер виявив в організмі Мерфі низку нерецептурних і рецептурних ліків, найімовірнішою причиною потрапляння яких в організм було лікування застуди чи респіраторної інфекції. До цього віднесли «підвищений рівень» гідрокодону, ацетамінофену, L-метамфетаміну та хлорфенаміну, усі з яких є легальними. У звіті зазначається: «можливі несприятливі фізіологічні наслідки вживання цих ліків не можна скидати з рахунку, особливо враховуючи ослаблений стан померлої»^[42].

24 грудня 2009 року Бріттані Мерфі похована в меморіальному парку Форест-Лон на Голлівуд-Хіллз^[44].

У січні 2010 року її чоловік, Саймон Монджек, і мати, Шерон Мерфі, спільно заявили, що Бріттані не вживала алкоголю чи інших наркотиків і що наркотики не могли спричинити її смерть; смерть вони пов'язали з пролапсом мітрального клапана^[45][46][47].

23 травня 2010 року Монджека знайшли мертвим у тій же резиденції на Голлівуд-Хіллз^[48]. Згідно зі звітом коронера його смерть була спричинена гострою пневмонією та важкою анемією^[49]. Повідомлялося, що департамент охорони здоров'я округу Лос-Анджелес вважав токсичну цвіль у їхньому будинку можливою причиною смерті, але це було спростовано помічником головного коронера Лос-Анджелеса Едом Вінтером, який заявив, що «немає ознак» того, що цвіль дійсно стала причиною смерті^[50]. Мати Бріттані, Шерон Мерфі назвала повідомлення про плісняву як причину смертей «абсурдними» і сказала, що Міністерство охорони здоров'я ні разу не зверталося для перевірки будинку на наявність плісняви^[51]. У грудні 2011 року Шерон Мерфі змінила свою позицію, сказавши, що токсична цвіль справді вбила її доньку та зятя, і подала позов проти адвокатів, які представляли її інтереси в попередньому позові проти будівельників тієї будівлі, де проживала та померла її донька і зять^[52].

У січні 2012 року батько Мерфі, Анджело Бертолотті, звернувся до Верховного суду Каліфорнії з проханням вимоги до коронера округу Лос-Анджелес передати зразки волосся його доньки для незалежного тестування^[53][54]. Через сім місяців позов був відхилений, оскільки Бертолотті не з'явився на два окремих слухання^[55]. У листопаді 2013 року Бертолотті заявив, що токсикологічний звіт показав, що навмисне отруєння важкими металами, зокрема стибієм та барієм, було можливою причиною смерті його доньки. Шерон Мерфі назвала цю заяву «наклепом»^[56][57].

Музичні кліпи