Бріттані Мейнард — Вікіпедія

Бріттані Мейнард
Народилася19 листопада 1984(1984-11-19)
Анагайм, Орандж, Каліфорнія, США
Померла1 листопада 2014(2014-11-01) (29 років)
Портленд
·евтаназія
Країна США
Діяльністьвчителька
Alma materУніверситет Каліфорнії (Берклі) і Університет Каліфорнії в Ірвайні

Бріттані Лорен Мейнард (англ. Brittany Lauren Maynard; 1984—2014) — американська громадська активістка, яка хворіла на рак мозку в останній стадії та виступала за легалізацію методу допомоги у смерті.

Біографія

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Бріттані Мейнард народилася 19 листопада 1984 року в Анагаймі, штат Каліфорнія. У 2006 році вона закінчила Коледж літератури та науки Університету Каліфорнії в Берклі, здобувши ступінь бакалавра у галузі психології, а у 2010 році — педагогічне відділення Університету Каліфорнії в Ірвайні зі ступенем магістра у галузі освіти[1][2].

Хвороба та громадська діяльність

[ред. | ред. код]

1 січня 2014 року Бріттані було поставлено діагноз фібрилярна астроцитома, після чого їй було проведено часткову трепанацію черепа та резекцію скроневої частки[3]. У квітні 2014 року настав рецидив захворювання, але вже у формі астроцитоми IV ступеня злоякісності, також відомої як гліобластома, після чого, на думку лікарів, жити їй залишалося не більше шести місяців[3].

Бріттані переїхала з Каліфорнії до штату Орегон, де діє Закон про гідну смерть[4], вирішивши, що «смерть з гідністю є найкращим варіантом для мене та моєї сім' ї»[5][6]. Вона опублікувала відеопослання з поясненням своїх намірів на сайті YouTube, що зібрало понад 3 мільйони переглядів[7]. Бріттані почала співпрацювати з некомерційною правозахисною організацією «Співчуття та вибір» у рамках агітації за створення фонду «Brittany Maynard Fund» з метою легалізувати допомогу в самогубстві у тих штатах, де вона є незаконною[8], зокрема у Нью-Джерсі, Массачусетсі, Коннектикуті, Колорадо та Каліфорнії[9]. Крім цього, Мейнард написала листа у CNN «Моє право на смерть з гідністю у 29» (англ. My Right to Death with Dignity at 29)[10], у якому сказала:

Я тижнями лікувалася від раку. Я не самогубець. Якби я хотіла вчинити суїцид, я б давно зробила це, оскільки відповідні ліки мені виписано, і воно вже у мене. Я не хочу вмирати, але я вмираю. І я хочу померти на своїх умовах. Я не збираюся переконувати когось, хто опинився в моїй ситуації, вибрати «смерть з гідністю». Моє запитання в іншому: чому хтось має право позбавити нас цього вибору?[11][12]

Окрім громадської діяльності, Бріттані багато подорожувала: кілька місяців вона навчала сиріт у Непалі, побувала у В'єтнамі, Камбоджі, Лаосі, Сінгапурі, Таїланді, з'їздила в Коста-Рику, Танзанію, де підкорила Кіліманджаро, займалася скелелазінням в Еквадорі, а дайвінгом на Галапогоських островах[13]. В останні місяці життя вона відвідала Єллоустонський національний парк і побувала на Алясці[2]. У жовтні 2014 року вона сказала, що закреслила останній пункт у списку місць, які треба відвідати — ним виявився Гранд-Каньйон[14]. Крім цього, у Бріттані було двоє собак і вона працювала волонтером у місцевій організації захисту тварин[13].

29 жовтня 2014 року Бріттані сказала, що «здається настав час»[15]. Вона планувала померти 1 листопада, прийнявши ліки, призначені лікарем[16].

Смерть

[ред. | ред. код]

1 листопада 2014 року, після допомоги у смерті, Бріттані Мейнард померла Портленді[17][18][19][20]. Вона сама спеціально вибрала цю дату, щоб позбавити себе і свою сім'ю від наслідків хвороби та в радості відсвяткувати день народження чоловіка, який відбувся шість днів тому[21]. Бріттані прийняла суміш транквілізаторів і речовин, що пригнічують функцію дихання, виписаних лікарем, після чого занурилася в глибокий сон, і померла через 30 хвилин у власній спальні в присутності близького кола родичів — кращої подруги, чоловіка Деніела і його брата Едріана[12][22][23]. Відповідно до Закону штату Орегон щодо допомоги в самогубстві, офіційна причина у свідоцтві про смерть була записана пухлина головного мозку[24]. У своєму останньому пості у соціальній мережі Facebook Бріттані написала:

Прощайте мої дорогі друзі і сім'я, яких я люблю. Сьогодні я вирішила померти з гідністю перед обличчям моєї невиліковної хвороби, цього страшного раку мозку, який відібрав так багато у мене… але міг би забрати набагато більше. Світ-гарне місце, подорожі були моїм найбільшим учителем, мої близькі друзі і рідні є головними дарувальниками. У мене навіть є коло підтримки біля мого ліжка, поки я набираю… До побачення, світ. Творити добро. А розплатився з іншими!

Оригінальний текст (англ.)
Goodbye to all my dear friends and family that I love. Today is the day I have chosen to pass away with dignity in the face of my terminal illness, this terrible brain cancer that has taken so much from me … but would have taken so much more. The world is a beautiful place, travel has been my greatest teacher, my close friends and folks are the greatest givers. I even have a ring of support around my bed as I type … Goodbye world. Spread good energy. Pay it forward![25]

Інформація про місце та дату похорону Бріттані не була оприлюднена[26]. Чоловік Бріттані Мейнард Деніел Діас пізніше розповів про її останні дні та години в інтерв'ю NBC News[27] і «People»[28]. Він зазначив, що у свій останній день Бріттані вийшла на довгу прогулянку із сім'єю, друзями, собаками Чарлі та Беллою, проте вранці вона знову пережила черговий сильний напад. «Ми повернулися додому, і вона просто вже знала, що її час настав. Припадок був нагадуванням про те, що небезпека не за горами, будь-якої миті вона могла осліпнути, стати паралізованою чи німою». Діас сказав, що в останні хвилини її життя він поклявся продовжити справу, розпочату дружиною, і зізнався, що думає про неї щодня[22][23][29][30].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У вересні 2012 року Бріттані вийшла заміж за Деніела Естебана «Дена» Діаса[8][21][31][32], з яким познайомилася у квітні 2007 року. Вони намагалися завести дитину[2]. Крім чоловіка її пережили рідна мати Дебора Зіглер та вітчим Гері Голмс[33][34]. Мати Дебора сказала, що Бріттані мріяла відвідати Перу: є таке місце в Перу — Мачу-Пікчу. Місто високо в горах. Боюся туди їхати, але вона сказала, що ми там зустрінемося. Тому, чорт забирай, я туди поїду"[35].

Спадщина

[ред. | ред. код]

Протягом кількох тижнів до своєї смерті Бріттані Мейнард стала символом Сполучених Штатів Америки у дискусії про право на евтаназію, звернувши на свою історію увагу громадськості[36][37][38]. Статтю про її життя в «People» прочитали понад 16 мільйонів осіб, які зробили понад 300 тисяч репостів і залишили 5900 коментарів[39]. Науковий співробітник відділу медичної етики Нью-Йоркського університету Артур Каплан написав, що Мейнард була «молодою, живою, привабливою… зовсім іншим типом людини», відмінним від середньостатистичного пацієнта в штаті Орегон із середнім віком у 70 років, вона «змінила погляд на дискусію», показавши, що існують люди її покоління, які цікавляться цим питанням[36][40]. Колишній головний редактор «Медичного журналу Нової Англії» Марсія Енджел зазначила, що Мейнард стала «новим обличчям» руху за смерть з гідністю і «дуже допомогла майбутнім пацієнтам, які можуть захотіти зробити такий самий вибір»[41].

На момент смерті Мейнард тільки в трьох штатах США діяли закони про гідну смерть для невиліковних хворих: Орегон, Вермонт, Вашингтон; у двох інших були прийняті судові рішення, які захищають лікарів, які допомогли своїм пацієнтам піти з життя (Монтана, Нью-Мексико), а ще в семи штатах схожі закони були винесені на розгляд[36]. Тим часом в опитуваннях з приводу прийняття цих законів американська громадськість розділилася на два протилежні табори[42][43]. Прибічники Мейнард наголошували на тому, що вона надихнула інших людей на спроби узаконити добровільну допомогу у смерті у Коннектикуті, зокрема 59-річну Сару Маєрс із бічним аміотрофічним склерозом[44][45]. Протягом трьох днів після смерті Мейнард один із високопосадовців із Ватикану засудив її рішення, назвавши спосіб самогубства з допомогою «безглуздістю»[46]. У Національному комітеті права на життя звинуватили організацію «Compassion & Choices» в «експлуатації хвороби Бретані Мейнард для сприяння легалізації прописаного лікарем самогубства у США»[36][47]. Мати Бріттані захистила рішення своєї доньки у листі, опублікованому цією організацією, заявивши, що «у свої двадцять дев'ять років вибір доньки померти м'яко, а не шляхом страждань від фізичної та психічної деградації та сильного болю, не заслуговує на те, щоб бути схарактеризованим як осуджуваною темою, хто були далеко і не знали про її становище»[48].

До 2014 закони про гідну смерть були прийняті тільки у трьох штатах США — Орегоні, Вашингтоні та Вермонті[2], а у 2015 році до них приєдналися Монтана та Каліфорнія[49].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Daniel E. Slotnik (3 ноября 2014). Brittany Maynard, ‘Death With Dignity’ Ally, Dies at 29. The New York Times. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 8 ноября 2014.
  2. ↑ а б в г Добровольная смерть неизлечимо больной женщины в США вызвала новые споры об эвтаназии. Voice of America. 7 ноября 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  3. ↑ а б Lindsey Bever (8 октября 2014). Cancer patient Brittany Maynard, 29, scheduled her death for Nov. 1. Washington Post. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 8 ноября 2014.
  4. ↑ My right to death with dignity at 29. CNN. 7 октября 2014. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  5. ↑ Belinda Luscombe (8 октября 2014). Brittany Maynard: Death With Dignity, Oregon Right to Die Law. Time. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  6. ↑ Nick Allen (8 октября 2014). Cancer sufferer: Why I'm choosing to die on Nov 1 aged 29. The Telegraph (UK). Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  7. ↑ Dying young: Why Brittany Maynard's story resonates. CNN. 14 октября 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  8. ↑ а б Rachel Schwartz (7 октября 2014). 29-year-old woman diagnosed with terminal cancer dedicates remaining time to end-of-life choice advocacy. ABC7 New York. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  9. ↑ 29-year-old woman: Why I'm taking my own life. USA Today. 13 октября 2014. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 8 ноября 2014.
  10. ↑ Brittany Maynard (14 октября 2014). My Right to Death with Dignity at 29. CNN. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  11. ↑ Мое право на смерть с достоинством в 29. CNN. 3 ноября 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 ноября 2014.
  12. ↑ а б Дело Бриттани Мейнард. Самая громкая история об эвтаназии-2014 получила продолжение в новом году. Lenta.ru. 16 января 2015. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  13. ↑ а б Молодая американка воспользовалась своим "правом на смерть". NEWSru.co.il. 3 ноября 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  14. ↑ Brittany Maynard ticks off last item on bucket list. CNN. 28 октября 2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  15. ↑ Brittany Maynard, the Terminally Ill Woman Choosing to Die Nov 1 Tells CNN: Now 'Doesn't Seem Like the Right Time'. WGN TV. 29 октября 2014. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  16. ↑ Nicole Weisensee Egan (6 октября 2014). Terminally Ill 29-Year-Old Woman: Why I'm Choosing to Die on My Own Terms. People. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  17. ↑ Dan Hirschhorn (2 ноября 2014). Terminally Ill Woman Who Planned Assisted-Suicide Dies. Time. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 9 ноября 2014.
  18. ↑ Egan, Nicole (2 ноября 2014). Terminally Ill Woman Brittany Maynard Has Ended Her Own Life. People. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 8 ноября 2014.
  19. ↑ Right-to-Die Advocate Brittany Maynard Dies. San Francisco Chronicle. 2 ноября 2014. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  20. ↑ Terminally Ill Brittany Maynard End Her Life. Fox 5 San Diego. 2 ноября 2014. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  21. ↑ а б Bill Briggs (30 октября 2014). Brittany Maynard to her husband: 'My heart is so full of love for you'. Today. MSNBC. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  22. ↑ а б She was asleep in five minutes and died in 30: Brittany Maynard's widower describes cancer-stricken wife's ‘peaceful’ final minutes after taking drug to end her life. The Daily Mail. 14 января 2015. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  23. ↑ а б 'It was her time': Brittany Maynard's husband on letting her go. Today. 14 января 2015. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  24. ↑ Daniel E. Slotnik (3 ноября 2014). Brittany Maynard, ‘Death With Dignity’ Ally, Dies at 29. The New York Times. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 3 ноября 2014.
  25. ↑ Margaret Hartmann (3 ноября 2014). Brittany Maynard, ‘Death With Dignity’ Advocate, Ends her Life. New York Magazine. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  26. ↑ Vatican official condemns Brittany Maynard's 'reprehensible' assisted suicide. The Guardian. 3 ноября 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 марта 2015.
  27. ↑ Bill Briggs (16 января 2015). 'A Promise to Her': Brittany Maynard's Family Fulfills Sacred Vow. NBC. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  28. ↑ Brittany Maynard's Husband: How I'm Keeping My Promises to My Late Wife. People. 13 января 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  29. ↑ Brittany Maynard's husband on her final days. CNN. 14 января 2015. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  30. ↑ Brittany Maynard’s husband speaks out. MSNBC. 14 января 2015. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  31. ↑ Jessica Durando (2 ноября 2014). Brittany Maynard, right-to-die advocate, ends her life. USA TODAY. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 8 ноября 2014.
  32. ↑ Bill Briggs (28 октября 2014). Dan Diaz: Terminally Ill Brittany Maynard’s Husband. Daily Entertainment News. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  33. ↑ Terminally ill woman Brittany Maynard has ended her life, according to report. WGHP[en]. 2 ноября 2014. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  34. ↑ Official obituary for Brittany Maynard by her family. KTLA[en]. 2 ноября 2014. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  35. ↑ В США история 29-летней Бриттани вновь столкнула противников и сторонников эвтаназии. Первый канал. 3 ноября 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 ноября 2014.
  36. ↑ а б в г Lindsey Bever (3 ноября 2014). How Brittany Maynard may change the right-to-die debate. The Washington Post. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 30 вересня 2017.
  37. ↑ Sharon Cohen (31 октября 2014). Brittany Maynard: New face of right-to-die. Associated Press. Архів оригіналу за 9 листопада 2014. Процитовано 16 января 2015.
  38. ↑ Josh Sanburn (1 ноября 2014). Brittany Maynard Could Revive the Stalled 'Death With Dignity' Movement. Time. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  39. ↑ Michael Sebastian (6 ноября 2014). Brittany Maynard Story Leads to Record Digital Traffic for People. Ad Age. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 16 января 2015.
  40. ↑ Arthur L. Caplan, PhD (28 октября 2014). Terminally Ill Woman Chooses Suicide, May Influence a New Generation. Medscape. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  41. ↑ Marcia Angell (31 октября 2014). The Brittany Maynard effect: How she is changing the debate on assisted dying. Washington Post. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 16 января 2015.
  42. ↑ Art Swift (5 ноября 2014). Brittany Maynard's Story and Americans' Views on Assisted Suicide. Gallup. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 16 января 2015.
  43. ↑ Michael Lipka (22 октября 2014). Americans of all ages divided over doctor-assisted suicide laws. PewResearch.org. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  44. ↑ Alaine Griffin (10 октября 2014). Young Woman's Video Goes Viral, Galvanizing Right-To-Die Movement. Hartford Courant. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 16 января 2015.
  45. ↑ Luke Foster (10 октября 2014). Compassion & Choices Draws Full House at Real Art Ways for Panel Discussion, Film. ctnewsjunkie.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 16 января 2015.
  46. ↑ Michele Corriston (4 ноября 2014). Vatican Official Condemns Terminally Ill Brittany Maynard's Decision to Die. People. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 16 січня 2015.
  47. ↑ Courtney Sherwood (3 ноября 2014). Condolences pour in for family of Brittany Maynard after suicide. Reuters. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 16 января 2015.
  48. ↑ Brittany Maynard’s Mother Responds to Vatican, Other Critics of Her Daughter’s End-of-Life Choiceby Chris. Compassion & Choices. 18 ноября 2014. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 16 января 2015.
  49. ↑ В Калифорнии разрешили эвтаназию. Lenta.ru. 6 октября 2015. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 6 октября 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бріттані_Мейнард&oldid=40590128