Будинок Володарського (Кременчук) — Вікіпедія

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (липень 2011)

Будинок Володарського
Будинок Володарського
49°3′50″ пн. ш. 33°24′16″ сх. д. / 49.06389° пн. ш. 33.40444° сх. д. / 49.06389; 33.40444
Країна	Україна
Розташування	Кременчук
Клієнт	І. О. Володарський
Дата закінчення спорудження	1916
Стиль	модерн
Адреса	Вулиця Ігоря Сердюка, 2

Будинок Володарського — будинок у Кременчуці на перехресті вулиць Ігоря Сердюка та Перемоги. Зараз дещо перебудований. В ньому знаходиться Кременчуцький краєзнавчий музей.

Будинок являє собою зведену у стилі модерн триповерхову будівлю. Особливістю будинку Володарський представляли виточені барельєфи античної тематики, керамічний фриз, який йшов навколо всього будинку, майолікові панно на фронтоні фасадів з вулиць Київської (Перемоги) та Петровської (вулиця Ігоря Сердюка). Зверху прикрашений плиткою, яка змінює колір на світлі (її та інший декорум зняли під час реконструкції).

У 1966 році спеціальна комісія оглянула будинок і зробила наступні висновки:

1. Зовнішні стіни цегляні, у дворі з червоної цегли. Фасад, з вулиць Ігоря Сердюка та вул. Перемоги, зберігає попередній початковий вигляд за винятком висотних карнизів і парапетів. Стіни частково заштукатурені декоративною штукатуркою. В наявності ліплені вставки з керамічної плитки.
2. Внутрішні стіни цегляні, заштукатурені.
3. Горищні перекриття — щити накату з мастикою поверх глиняної сумішшю по металевих балках з швелерів, засипаних шлаком.
4. Підлоги дерев'яні, дощаті.
5. Покрівля горіщна.

Проектне завдання: Житловий будинок по вулиці Ігоря Сердюка № 2 реконструкції під історико-краєзнавчий музей.

Зовнішнє архітектурне оформлення фасадів, що виходять на вулиці Ігоря Сердюка і вул. Перемоги, відновлено в первісному вигляді. Головний вхід з вулиці Соборної, фасад, який видно з цієї вулиці, був перебудований в ансамблі з рештою будівель і в дусі тогочасної архітектури, з використанням тогочасних будівельних матеріалів. При цьому відображалось нове призначення будівлі. Внутрішні перепланування вирішено відповідно до технологічних потреб музею. Будинок межує з південного сходу з вулицею Соборною, південного заходу з вулицею Б. Хмельницького, північного заходу — з вулицею Ігоря Сердюка та з північного сходу — наявною житловою забудовою. Будинок має площу 1048.4 кв. м. займає ділянку 0.21га. Будівля триповерхова з підвалом. Розміри споруди 18×32 м. Висота поверхів 4.5 м, висота підвалу 3 м. Проектом реконструкції передбачено знести всі наявні балкони й переробити балконні двері на вікна, аналогічні наявним сусіднім вікнам.

Під час реконструкції будівля значно змінилося, втратило свій первинний вигляд, риси модерну і набула вигляду сучасної архітектури.

Будинок Володарського знаходився на вулиці Петровського, яка, за задумом міських будівельників, повинна була стати однією з трьох центральних магістралей. За планом 1774 вона прокладалася від еспланади старого посаду, який лежав на дорозі Потоцької, приблизно в районі сучасної вулиці Шевченка. Будинок Володарського з'явився на Петровській вулиці приблизно в 1916 році. Він належав У. Володарської — жінці сильній і вольовій. Її чоловік І. О. Володарський, купець першої гільдії, володів тютюново-махорочною фабрикою, яка була заснована в 1904 році, і на якій працювало 270 чоловік. Фабрика виробляла курильну махорку.

Купець Володарський все більше і більше захоплюється поширеним російським пороком. Він перестає цікавитися справами фабрики і зовсім не стежить за будівництвом маєтку.

Володарська усуває його від справ і керує всім сама, в тому числі і будівництвом триповерхового будинку. Жінка вимоглива, з задатками керівника, з сучасними поглядами. Вона зуміла сама всьому дати лад. Будинок був побудований в стилі модерн.

Ні сім'ї Володарський, ні їхнім нащадкам так і не довелося пожити в красивому, зручному і затишному будинку, оскільки його будівництво закінчилося напередодні Жовтневої революції. Після революції будинок був націоналізований одним з перших у місті.

Роки революції, громадської війни залишили тяжкий слід на вулицях міста. Багато житлових будинків були зруйновані, на уцілілих, обсипалися стіни, вражали порожнечею вікна. Завдяки своєму зручному розміщенню і значним розмірам, будинок № 2 по вулиці Ігоря Сердюка не зазнав руйнування і пограбувань. У роки громадянської війни в будинку було розміщено відділення міліції.

У травні-червні 1920 року в будівлі розмістився штаб 14 армії Південно-Західного фронту. Звідси підтримувався пряма телеграфний зв'язок з Кремлем, з Леніним. Учасники революційних подій в Кременчуці, ветерани праці, добре знають, що саме з цим будинком пов'язани численні історичні факти. Для членів Реввійськради Південно-Західного фронту встановлювалася прямий телеграфний зв'язок з Кремлем, з будинку № 2 по вулиці Ігоря Сердюка (тоді — Жовтневій) передавали телеграми з Кременчука до Москви В. І. Леніну. Також звідси брали телеграми з Москви.

Під час перебування в Кременчуці, революційні лідери М. І. Калінін, А. В. Луначарський, І. В. Сталін зупинялися в цьому будинку. Вони приїжджали в місто для зустрічі з робітниками, виступали на мітингах.

Пізніше в цьому будинку розміщувались: губком партії, надзвичайна комісія, інші радянські і партійні органи.

У роки Радянсько-німецької війни 1941-1945 роках в Кременчуці було зруйновано 97 % всього житлового фонду, всі заводи, навчальні та культурно-освітні заклади. Зазнав значних руйнувань і будинок № 2 по вулиці Ігоря Сердюка.

Після війни надзвичайно гостро в нашому місті стояла житлова проблема. Люди жили в основному в землянках. У середині 50-х років, точніше в 1956 році, колишній будинок У. Володарської був відбудований. Під час відновлення намагалися, зберегти колишній вигляд будинку. Виконував відновлювальні роботи Кременчукбуд. І будинок з маєтку У. Володарської перебудовується в дванадцятиквартирний житловий будинок.

На 1966 рік перед міською радою постало питання, де розмістити матеріали та експонати історико-краєзнавчого музею, який вже мав багаті фонди. І на спільному засіданні Кременчуцького комітету КП України і Виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих № Б-21/7-3 від 11 жовтня 1966 було прийнято рішення про реконструкцію житлового будинку № 2 по вулиці Ігоря Сердюка у історико-краєзнавчий музей.

Земельна ділянка та будинок входять до зелену зону центра міста.

У 1969-1971 роках житловий будинок № 2 по вулиці Ігоря Сердюка перебудовується під історико-краєзнавчий музей.

29 вересня 1975 експозиція музею прийняла своїх перших відвідувачів.

Зараз в будинку розміщений Кременчуцький краєзнавчий музей.

• Кременчугский краеведческий музей, пямятник культуры начала 20 века(рос.)
• Перелік пам'яток культурної спадщини м. Кременчука [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.](укр.)
• Будинок У.Володарской в Кременчуці [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про Кременчук. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.