Будлянський Олексій Михайлович — Вікіпедія

Будля́нський Олексій Михайлович (нар. 1763, Санкт-Петербург — пом. 27 грудня 1819, Київ) — малоросійський (український) поміщик, меценат.

Олексій народився в сім'ї Михайла Власовича Будлянського й Софії Валькевич, дочки генерального осавула. Мав брата Петра. Протягом 1774–80 років навчався у Пажеському корпусі, закінчивши його зі званням поручника. Служив в армії: флігель-ад'ютант при генерал-фельдмаршалі графі К. Розумовському, а відтак полковник (до 1804)^[1].

Будлянському належали с. Пантусів Стародубського повіту, маєтки в Чемерах і Срібному й 4 тис. кріпаків. Отто фон Гун, який восени 1805 р. навідав Малоросію, зазначав, що в поміщика замалим не кожний господар має пару волів, стільки ж корів, 10–15 овець, а іноді й коня, майже ніхто із його селян не має нестачі в хлібі, а коли таке й буває, то зерно дається без займу; селянин працює на власника лише третій тиждень, якщо ж у нього 3 синів, то тільки один з них йде на панщину^[2].

Утримував хорову капелу і кріпацький струнно-духовий оркестр. З оркестром виступали й відомі західноєвропейські музиканти, як-от Бернгард Ромберг й Фердинанд Ріс. Капельмейстером служив Джоакіно Альбертіні.

1818 р. О. Будлянський взяв участь у викупі Михайла Щепкіна з кріпацтва, внісши 100 рублів^[3].

• Саприкіна Л. І. Будлянський Олексій Михайлович // Мистецтво України. Енциклопедія в 5 томах. Т. 1. (A-B). — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995. — С. 260.