Буйко Георгій Володимирович — Вікіпедія

Буйко Георгій Володимирович
Народився	21 серпня 1947(1947-08-21) (77 років) Житомир, Українська РСР, СРСР
Діяльність	журналіст, політик
Alma mater	ДонНУ
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Членство	Національна спілка журналістів України
Посада	народний депутат України[1] і народний депутат України[2]

Буйко Георгій Володимирович — український політик, Голова Антифашистського комітету України^[en].

Народився 21 серпня 1947 року в м. Житомир.

Закінчив СШ № 77 у Донецьку, відслужив строкову службу у Радянській армії.

В 1975 році з відзнакою закінчив Донецький державний університет, кандидат історичних наук, та Національну юридичну академію України імені Я. Мудрого, юрист.

З 1965 року працював електриком Донецького державного театру ляльок, з 1969 — підземний електрослюсар шахти імені Абакумова.

Під час навчання — заступник секретаря, секретар комітету комсомолу, аспірант Донецького державного університету. Член КПРС з 1967 року.

У 1982—1984 роках — викладач Донецького державного медичного інституту імені М. Горького, потім на партійній роботі в Донецькому обкомі КПУ.

У 1991—1998 роках — старший викладач, доцент Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту.

З 1992 року — активний учасник відновлення Комуністичної партії України. Секретар, з 1994 по 2005 рік був першим секретарем Донецького обкому, головний редактор газети «Коммунист Донбасса», член Президії ЦК КПУ.

У 1994—1998 роках — депутат Донецької обласної ради. Народний депутат України 3-4 скликання від КПУ (1998—2006).
З 2005 року — голова правління Всеукраїнського суспільного об'єднання «Інтелігенція за соціалізм», з 2007 року — голова Антифашистського комітету України. З червня 2008 року — секретар ЦК Комуністичної партії України.

Член Національної спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів.

Співавтор (з істориком Г. Поповим) книги «Уроки исторического пути, пройденного Компартией Украины».

• сайт ВРУ