Цей вірш є, без сумніву, чи не найвизначнішим поетичним нонсенсом англійською мовою. Його не вивчаючи на пам'ять, знають слово в слово англійські школярі багатьох поколінь.[1]
Вірш Керрола є, ймовірно, найвідомішою спробою вигадати слова, що не існують, проте відповідають законам мови і є інтуїтивно зрозумілими. Перша строфа практично цілком складається зі слів, яких не існує, за винятком службових:
«Смажнілось, і мляскі хвірки Вихросверделили в часві. Мізрешно псулись хабрюки, Пихраючи в чужві.»
У грудні 1863 року Керрол був присутній на аматорському спектаклі «Альфред Великий». Після спектаклю згадали керролові пародійні «Англосаксонські станси», за тематикою схожі зі спектаклем. Всі гості наперегони почали складати вірші. Коли підійшла черга Керрола, він устав і із зовсім серйозним видом прочитав саме цю строфу. Гості попросили його пояснити, і він пояснив кожне слово вірша. Пізніше Керрол використовував цю строфу, як пролог до своєї поеми «Бурмоковт», наведеної в книзі «Аліса в Задзеркаллі» (сама поема написана переважно «звичайними» словами, має сюжет і розуміється без «перекладу»).
Поема Люїса Керролла стала знахідкою для неврологів, які вивчають механізми створення мови[2].
Найбільш схожим до англійської версії є сучасний переклад Тетяни Тарабукіної, на прикладі якого можна розтлумачити майже кожний англійський еквівалент. Першу строфу гарно тлумачить сам автор вірша у тексті «Аліса в Задзеркаллі»:
— «Варчилось» (англ.‘twas brillig: англ.to be brillig) — це о четвертій годині, коли вже час варити вечерю.
— Ясно — сказала Аліса — а хлив'язкі?
— «Хлив'язкі» (англ.slithy) — це хлипкі та в'язкі. «Хлипкі» означає те ж саме, що і «кволі». Розумієш, це слово мов гаманець. Розкриєш, а там два відділка! Ось так й тут — це слово розкладається на два!
— Так, зараз мені зрозуміло, — зауважила задумливо Аліса. — А «тхурки» (англ.toves) хто такі?
— Це щось схоже на тхорів, схоже на ящурок, схоже на штопорів!
— Мабуть, кумедний у них вигляд!
— Авжеж, вони саме такі! — погодився Шалам-Балам. — А гнізда вони мостять в затінку сонячних годинників, також водяться вони сиром.
— А що таке «викрули, свербчись»?
— «Викрули» (англ.to gyre) — вихрити та кружляти викрутами. «Свербчись» (англ.to gimble) — так, як свердлять та буравлять діри.
— А «навкруга» (англ.in wabe) — сказала Аліса та здивувалася власній кмітливості, — це трава під сонячним годинником, справді?
— Авжеж, звичайно так! Знай, що зветься «навкруга» тому що, йде далеко направо… далеко наліво…
— Та далеко назад! — радісно закінчила Аліса.
— Цілком правильно! Ну а «жасумновілі» (англ.mimsy) — це «жалюгідні та сумні» (це ще одне слово-гаманець для тебе). А «худоки» (англ.borogoves) — худі занедбані птахи, пера яких стирчать у всі боки так, що вони інколи схожі на живі швабри…
— Ну а «гривіли» що значить?
— Добре, «гривіти» (англ.outgrabe: англ.to outgribe) це щось між грюкати, ревти та гриміти, та, може, ще й чхати.
— А ще «зехряки в чузі»? — запитала Аліса. — Боюсь, я багато клопоту завдаю вам.
— Ні, «зехряки» (англ.raths) — це такі зелені свині: але щодо «в чузі» (mome) я й сам маю сумніви. Я думаю, це скорочене від «в чужині» — розумієш, вони загубили свій шлях. Сподіваюсь, зараз ти вже задоволена? Де ж ти мала чути такі мудровані речі?