Бутич Іван Лукич — Вікіпедія

Бутич Іван Лукич
Іван Бутич у 1970-ті роки
Народився	21 вересня 1919(1919-09-21) або 1919[1] Усівка, Антонівська волость (Пирятинський повіт), Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	9 травня 2007(2007-05-09) або 2007[1] Київ, Україна
Країна	Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР  Україна
Діяльність	історик, архівіст, редактор
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузь	історія[2], архівознавство[2] і редагування[2]
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Роботи у Вікіджерелах

Бутич Іван Лукич (21 вересня 1919(19190921), с. Усівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, УНР — 9 травня 2007, Київ, Україна)— український історик-джерелознавець і архівіст. Член Наукового товариства імені Шевченка (1992).

Народився в с. Усівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині село Пирятинського району Полтавської області України).

Закінчив Київський державний університет (1945).

Кандидат історичних наук (1950).

Іван Бутич працював в архівному управлінні НКВС УРСР, потім начальником науково-видавничого відділу архівного управління МВС УРСР.

У 1954—1971 роках був начальником науково-видавничого відділу Архівного управління при РМ УРСР. У 1958—1965 роках також відповідальний редактор «Науково-інформаційного бюлетеня Архівного управління УРСР», а у 1965—1971 роках — журналу «Архіви України».

З «Інформації» КДБ у серпні 1968:

Так, начальник науково-дослідного відділу Архівного управління при РМ УРСР, кандидат історичних наук Бутич І.Л. 23 у приватній розмові заявив: «Це взагалі дуже погано для політичного авторитету нашої країни у світі. Ми ще не знаємо, чим це все закінчиться. Ми не повинні були вводити до Чехословаччини військо. Що там діється, ми не знаємо. Ми лише знаємо, що передали сьогодні по радіо» [3]. Оригінальний текст (рос.) Так, начальник научно-исследовательского отдела Архивного управления при СМ УССР, кандидат исторических наук Бутыч И.Л. 23 в частной беседе заявил: «Это вообще очень плохо для политического авторитета нашей страны в мире. Мы еще не знаем, чем все это кончится. Мы не должны были вводить в Чехословакию вооруженные силы. Что там делается, мы не знаем. Мы знаем только то, что передали сегодня по радио».

Співзасновник і співредактор міжвідомчого збірника «Історичні джерела та їх використання» (1964–1971).

У 1971—1991 роках працював у редакції Історії Міст і Сіл УРЕ, з 1991 — провідний науковий співробітник Інституту української археографії АН України.

Автор праць з архівознавства, історіографії, краєзнавства істор.

Був ініціатором і співупорядником документальних збірок про Т.Шевченка (1963), І.Франка (1966), Лесю Українку (1971).

Був науковим редактором ”Історії міст і сіл Української РСР”, яка вийшла у 26 томах.

Тв.:

• Генеральний опис Лівобережної України 1765—1769 рр.: Покажчик населених пунктів. К., 1959 [співупор.];
• Документи Богдана Хмельницького. К., 1961 [співупор.];
• Архів — літопис народу. К., 1970;
• Гайдамацький рух в Україні в XVIII ст. К., 1970 [співупор.];
• Кирило-Мефодіївське товариство, т. 1—3. К., 1990 [співупор.];
• Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990 [у співавт.];
• Полтавщина: Енциклопедичний довідник. К., 1992 [у співавт.];
• Універсали Богдана Хмельницького. 1648—1657. К., 1998 [співупор.].

Лауреат премії НАН України імені М. С. Грушевського (1998).

• Я. Д. Ісаєвич. Бутич Іван Лукич [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2003 — ISBN 966-00-0632-2

Т. 1 : А—В. — 2003. — 688 с. : іл.— С. 416 ISBN 966-00-0734-5

• Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 80.
• Іван Лукич Бутич: Бібліографія. К., 1999
• Загорецька О. Ювілей вченого історика-археографа І. Л. Бутича. «Студії з архівної справи та документознавства», 1999, т. 4.

• Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник /Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — 382 с.