Буша — Вікіпедія

село Буша
Вид з башти фортеці у бік річки Буша
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Могилів-Подільський район
Тер. громада	Ямпільська міська громада
Код КАТОТТГ	UA05080110040061517
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Засноване	1300
Населення	800
Площа	2,87 км²
Густота населення	295,12 осіб/км²
Поштовий індекс	24523
Телефонний код	+380 4336
Географічні дані
Географічні координати	48°20′31″ пн. ш. 28°7′8″ сх. д. / 48.34194° пн. ш. 28.11889° сх. д. / 48.34194; 28.11889
Середня висота над рівнем моря	108 м
Водойми	Мурафа, Бушанка
Відстань до районного центру	20 км
Місцева влада
Адреса ради	24500, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н., м. Ямпіль, вул. Замкова, 94/2
Сільський голова	Пташнік Леонід Іванович
Карта
Буша
Буша
Мапа
Буша у Вікісховищі

Буша́́ — село в Україні, у Ямпільській міській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 800 осіб^[1].

На території села розташовано історико-культурний заповідник «Буша», поблизу села знаходиться геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Гайдамацький Яр».

Село Буша розташоване на березі неглибокої бурхливої річки Бушанки за 20 кілометрів від Ямполя, на кордоні з Молдовою. Усього 3 години від Вінниці автомобілем — і немовби сотні років від гамірних, задимлених міських вулиць. Кожен пагорб, кожен клаптик цієї древньої землі дихає історією.

Писав свого часу знаний місцевий краєзнавець Сергій Іванович Кокряцький.

Безумовно, немає на Поділлі іншої визначнішої пам'ятки, де найбільш яскраво і трагічно відобразилася б уся історія українського народу, ніж Буша на Ямпільщині. Тут, над берегами невеличкої та стрімкої допливи Дністра Мурафи, прихована історія з найдавніших часів.

Буша лежала на торговому шляху з Ясс до Києва, пізніше неподалік Кучманського шляху.

Імовірно, люди на цій землі з'явилися ще 15-40 тисяч років тому, у період пізнього палеоліту, про що свідчать знайдені тут залишки поселень мисливців на мамонтів. Тут же виявлено знаряддя скіфської і трипільської культур, бронзового і залізного періодів, кераміка чорноліської та черняхівської культур. Дикі, необжиті землі від Дону до Дунаю тисячоліттями були ареною битв і шляхом великого переселення народів. На початку нової ери тут було поселення Антаварія (Антополь, Пронськ), а у середньовіччі — місто Краснопіль; у XII-XIII століттях Буша входила до складу Галицько-Волинського князівства, потім — Великого князівства Литовського, з 1569 р. — Речі Посполитої. Коли у 1648 році Богдан Хмельницький звільнив Поділля від польсько-шляхетської влади, Буша увійшла до складу козацького Брацлавського полку і стала однією з його ключових прикордонних фортець.

Буша виникла на місці селища Кузьминці, належала Бушинським.

У 2-й половині XVI ст. землями, на яких стоїть містечко Буша, володів коронний канцлер і великий гетьман коронний Ян Замойський (1541—1605), а пізніше — його син Томаш (1594—1638).

1589 Ян Замойський купив в Бушинського та його сестри Байбузини^[2] Бушу за 800 кіп грошів литовських.

У 1613 Бушу перезвали на Здислав. Належала Буша тоді Матвію Яблоновському.

З 1629 Буша належала Томашу Замойському. Мала 360 осель і статус міста. Місто знаходилося на горі і замок в частині яка називалася Пригородок. В місті було на той час 7 церков. На 1629 рік у містечку мешкало понад 12 тисяч осіб, це було досить велике місто Брацлавського Подністров'я.

За часів Яна Замойського у Буші, посередині мису, утвореного річками Мурафа і Буша, почалося будівництво замку. Від поверхні річки Мурафи він здіймався на висоту до 30 метрів. Інженер Гійом де Боплан стверджував, що бушанський замок мав 6 веж, кожна з яких мала свій пороховий льох. З'єднувались башти між собою підземними переходами. Замкова брама знаходилась у північній стіні, неподалік від двох спостережних башт (одна з них збереглась дотепер). Мури і башти замку відповідали всім вимогам військової техніки і були добре придатні для ведення вогнепального бою. Не випадково польські офіцери порівнювали бушанські укріплення з фортифікаціями Кам'янця.

У 1617 році неподалік від Буші, під Яругою, відбулось зіткнення коронної армії гетьмана Станіслава Жолкевського (1547—1620) і татарських військ Іскандера-паші. Бойові дії завершились тим, що Жолкевський підписав у Буші мирний договір з турками, завдяки якому вдалося на кілька років відсунути вибух широкомасштабної польсько-турецької війни (хоча заради цього полякам, за умовами договору, довелося знищити деякі фортеці, наприклад, Бершадь).Станіслав Жолкевський від імені Польщі відрікся від прав на Молдавію і Валахію на користь Туреччини і погодився на знищення оборонних замків в Рашкові та Бершаді, а також віддав османам Хотин. Проти вчинку Жолкевського виступила подільська шляхта.

Вдруге і востаннє Станіслав Жолкевський відвідав Бушу в 1620 році, йдучи в похід до Цецори, який став для нього фатальним.

Після початку Хмельниччини (1648) поляки залишили Бушу, і вона стала прикордонним містом Брацлавського полку. Тут постійно відбувалися сутички між поляками та козаками. У березні 1654 року під стінами Буші був розбитий 3000-ий польський загін. Найтрагічніші події відбулись у Бушанському замку через півроку.

18-20 листопада 1654 року, коли під Бушу підійшли війська Станіслава «Ревери» Потоцького і Стефана Чарнецького і взяли замок в облогу. Коронним жовнірам вдалося винищити більшу частину нечисельної козацької залоги, але коли замок майже перейшов у їхні руки, вдова вбитого козацького сотника Завісного Олена підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги й чимало атакуючих поляків.

«…саме місто на той час мало дві частини - фортецю на високій скелі та оточене валом й стінами городище, яке звалося Пригородком. Була й третя частина, де жили ремісники, сім'ї козаків та • спиш. Ця частина тягнулася ярком аж до сусіднього села Яруги, що за три кілометри над Дністром. (…) Буша восени 1654 року нараховувала 16000 населення. (…) І тільки одних церков в Буші височило сім. Безумовно, то був значний оборонний центр усього Подністров'я. Саме тому поляки в першу чергу дивилися на Бушу. Дуже турбувала їх ця небезпечна фортеця…»

Жінка Зависного, коли її чоловіка вбили, завела натовп ворогів у вежу і сіла на порохову діжку, висадивши себе в повітря разом з ними. Ці події мали місце ввечері. Місто горіло цілу ніч. У печері навпроти замку заховалося 70 захисників, їх криївку видали, Целяріус намагаючись їх звідти вигнати, перегородив струмок і пустив воду в печеру, з людей ніхто не вийшов, всі там загинули.

Тоді місто було повністю спалене і загинуло 16000 населення. Ці події знайшли своє відображення у повісті українського письменника Михайла Старицького «Облога Буші»^[3].

В ці трагічні дні місто практично перестало існувати. Його відродження затягнулось на ціле століття, а Бушанський замок вже ніколи не відбудовувався. Агент французької розвідки Ульріх фон Вердум писав у 1671 році про замкову гору в Буші: «На цій маківці (…) стояло колись місто Буша. Руїни ще помітні, тому можна уявити, що місто було забудоване у вигляді довгого трикутника, дві сторони якого омивали ріки…..Після того через кілька років татари забрали в полон всіх мешканців і в наш час тут лише руїни міста, чотири хати, млин, та зруйнована церква…».

Дотепер у центрі теперішнього села Буша ще зберігаються рештки фортеці, погреби, підземні ходи.

1672 Буша належала Станіславу Конєцпольському.

1723 Буша переходить як посаг від Конєцпольського до Станіслава Любомирського.

1756 Казимир Качковський будує в Буші церкву Св. Михайла.

1775 Буша належала київському воєводі Станіславу Любомирському. Було тільки 100 осель.

1782 новий власник Каєтан Качковський отримав привілей на проведення в містечку ярмарків по понеділках після шести свят.

1832 Бушу купив Карл Ожеховський.^[4]

1858 — 894 мешканці. Буша належала також Ожеховським. На момент написання статті про Бушу в «Географічному словнику Королівства Польського» дідичем був Юліуш Ожеховський.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Ямпільської міської громади.^[5]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ямпільського району, село увійшло до складу Могилів-Подільського району^[6].

• 
  Стела при заїзді до села
• 
  Арт-об'єкт

Ще одна визначна пам'ятка Буші — це козацький цвинтар. Пагорб неподалік від замчища усіяний сотнями могил XVIII—XIX століть. На багатьох хрестах викарбувані старовинними літерами дати поховання, імена та прізвища, на інших написи давно стерлися. Є тут латинські прямі хрести, є хрести «мальтійські», а деякі з них виглядають дуже незвично: високий рівнобедрений трикутник з круглим навершником — «головою» і поперечними раменами — «рукою». Зустрічаються також могили з круглими хрестами, вставленими в основу монумента.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 899 осіб, з яких 381 чоловік та 518 жінок.^[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 846 осіб.^[8]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[9]

В селі розташований історико-культурний заповідник «Буша», що має статус державного.^[10]

• 4 пам'ятки археології від III тис. до н. е. до XII ст. н. е.,
• залишки фортеці та підземних ходів XVI—XVII ст.
• міська ратуша XVI ст. (розташована на території приватної садиби)
• дохристиянський та християнський скельний храм V—XVI ст. н. е. з унікальним художнім рельєфом
• цвинтар XVIII—XIX ст.

На північ від села розташований регіональний ландшафтний парк Мурафа, до складу якого входить геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Гайдамацький яр»^[11]

Джерела

• Спеціальний дозвіл на користування надрами – Родовище Бушанське // galcontract.org
• Спеціальний дозвіл на користування надрами – Родовище Бушанське // prozorro.sale
• Від тортів до вапняку: підприємиця з Києва планує створити кар'єр в районі заповідника // 24tv.ua
• Позначка: родовище Бушанське // nadra.info
• Чи буде повторна оборона Буші? // nadra.info / zaxid.net
• Держава через аукціон продала родовище у Буші на Вінниччині: місцеві жителі хочуть відміни продажу // Na Парижі
• В Буші на Вінниччині хочуть зробити кар’єр // Вінниця.інфо

• Історична повість Михайла Старицького «Облога Буші»
• Драма Михайла Старицького «Оборона Буші».
• Оборона Буші згадується в історичному оповіданні Адріана Кащенка «Борці за правду».

Про мистецтво села створено документальний фільм.^[12]

• Вдовцов Михайло Леонтійович — український письменник, краєзнавець, природоохоронець.

• 
  Реконструкція Бушанського замку
• 
  Реконструйована фортечна вежа
• 
  Гайдамацкий яр
• 
  Скельний храм
• 
  Плита-барельєф в скельному храмі
• 
  Музей Трипільської культури
• 
  Центр села
• 
  Скульптура в центрі села
• 
  Скульптура в селі
• 
  Скульптура в Буші
• 
  Пам'ятник біля Бушанського замку
• 
  Військовий меморіал та алея бойової і трудової слави
• 
  Церква Феодосія Чернігівського
• 
  Художній музей

• Буша́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.735

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Буша

• Ю. А. Мицик. Буші оборона 1654 [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 422. — ISBN 966-00-0734-5.
• Буша [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 118. — 1000 екз.
• Туристичний хутір Гайдамацька долина
• Фото — с. Буша [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Буша [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Історико-культурний заповідник Буша [Архівовано 19 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Історія на сайті www.castles.com.ua [Архівовано 6 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Мапа [Архівовано 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Буша (Фотографії) [Архівовано 1 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Парк скульптур [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Вінничиною та Житомирщиною, жовтень 2008 року
• Фотополювання. Буша [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Busza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 481. (пол.).— S. 481. (пол.)
• Маленков Роман. Буша. Про облогу та барельєф // Україна Інкогніта
• Полюхович Дмитро. Про славетний Бушанський барельєф без міфів та Миробога // Україна Інкогніта