Бєлік Олексій Григорович — Вікіпедія

Олексій Бєлік
Олексій Бєлік у грі за «Дніпро»
Особисті дані
Повне ім'я	Олексій Григорович Бєлік
Народження	15 лютого 1981(1981-02-15) (43 роки)
	Донецьк, Україна
Зріст	184 см
Вага	76 кг
Громадянство	Україна
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Шахтар» (Донецьк)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1999—2008 «Шахтар» 144 (51) 2007—2008 →  «Бохум» 4 (0) 2008—2011 «Дніпро» 25 (4) 2011—2013 «Металург» (З) 24 (13)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2000—2003 Україна (U-21) 29 (7) 2004—2007 Україна 19 (5)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Олексій Бєлік у Вікісховищі

Олексій Григорович Бє́лік (нар. 15 лютого 1981, Донецьк) — український футболіст, в минулому нападник національної збірної України, вихованець донецької футбольної школи.

Народився у Донецьку в родині шахтаря.

Був одним з лідерів української юніорської (24 гри, 15 голів) і молодіжної (27 ігор, 17 голів) збірних, на молодіжному чемпіонаті світу 2001 року в Аргентині забив у трьох іграх групової фази три м'ячі й допоміг збірній вийти в 1/8 фіналу, де вона програла майбутнім півфіналістам з Парагваю.

У сезоні 2002/03 одержав срібний бутс чемпіонату України, забивши в 28 матчах 21 гол.

8 вересня 2004 року був викликаний у головну збірну України, яку очолював Олег Блохін, на матч проти Казахстану і забив у першій же грі. У 2004—2007 роках вважався у збірній дублером Андрія Шевченка, в основний склад виходив переважно на заміну. На Чемпіонаті світу 2006 року виходив на заміну у грі з Італією, відіграв останні 20 хвилин. Станом на 22 червня 2008 року провів у чемпіонаті України 145 ігор і забив 51 гол.

Зазвичай грав на позиції центрфорварда, має відмінне почуття голу, добре грає головою, вміє поставити корпус і зіграти у силовий футбол. Щодо особливостей стилю гри: любить ефектну гру («ножиці», удар п'ятою тощо), як класичний гравець штрафного майданчика, що завжди готовий «добити», замкнути фланг або навіс, обіграти воротаря в ситуації «один на один».

У своєму клубі змушений був задовольнятися роллю «джокера» і запасного футболіста, оскільки Мірча Луческу надавав перевагу Брандау та Олександрові Гладкому.

Взимку 2007/08 вирушив до німецького «Бохума» на правах піврічної оренди. Там Бєлік провів 4 гри не забивши жодного м'яча.

Влітку 2008 року повернувся до Донецька, але не до головної команди, а до молодіжного складу, де розглядав різні можливості продовження кар'єри (зокрема, нападник відхилив пропозицію німецького клубу «Кайзерслаутерн» з другої Бундесліги^[1]).

На початку серпня 2008 року гравця купив дніпровський «Дніпро» за суму $5,500,000.^[2] Спочатку регулярно виходив на поле у складі головної команди свого нового клубу, однак вже з початку сезону 2009/10 втратив місце в основі, грав за команду дублерів.

У сезоні 2011-12 виступав за запорізький «Металург» у Першій лізі, допоміг команді повернутися до української Прем'єр-ліги .

З 2015 року працює футбольним агентом у компанії «Pro Star»^[3].

Станом на 13 квітня 2013 року

• Чемпіон України: 2002, 2005 й 2006
• Кубок України: 2001, 2002 та 2004
• Суперкубок України: 2005
• Учасник чемпіонату світу з футболу: 2006

Кавалер ордена «За мужність» III ступеня^[4].

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бєлік Олексій Григорович

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на офіційному сайті ПФЛ
• Бєлік Олексій Григорович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Біографія Олексія Бєліка — від аргентинського ЧМ, до лавки в «Шахтарі» [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]
• Профіль гравця^{[недоступне посилання з травня 2019]} на сайті «Дніпра».
• Статистики гравця у «Бохумі»
• Ігри за збірну України [Архівовано 23 листопада 2006 у Wayback Machine.]
• Часопис «Футбол» — 2006. — спецвипуск № 06 (53), 18 травня

• Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 87. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)