Асканія-Нова (заповідник) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Асканія-Нова (значення).
Не плутати зі Асканія-Нова — заповідником що існував на території Таврійської губернії в 1919-1921 роках.
Біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф. Е. Фальц-Фейна
46°27′07″ пн. ш. 33°52′51″ сх. д. / 46.451944444444° пн. ш. 33.880833333333° сх. д. / 46.451944444444; 33.880833333333
Країна Україна[1]
РозташуванняХерсонська область, Україна
Найближче містоКаховка
Площа33307,6 га
Засновано1898
ОператорУкраїнська академія аграрних наук
Статус:Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Вебсторінкаaskania-nova-zapovidnik.gov.ua/en/
Мапа
CMNS: Асканія-Нова у Вікісховищі

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований 1898 року Фрідріхом Фальц-Фейном.

Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський у 1841 році на честь власного маєтку Асканії в Німеччині. Звідти — «Асканія-Нова».

У 1920-х роках заповідник носив іншу назву — «Чаплі». Цей топонім походить від давнього українського терміну «чапеля», або «чапля», що означає «під» (западина)[2]. До нашого часу цей термін застосовується лише до найбільшого зі збережених степових подів, що також розміщений у заповіднику — Великий Чапельський під.

Асканія-Нова є унікальним не лише для України, а й для всього світу. Це найбільший степовий заповідник Європи, який щороку відвідує близько 140 тисяч туристів[3].

Географія

[ред. | ред. код]

Заповідник міститься на Причорноморській низовині, яка являє собою пласку, дещо нахилену на південь рівнину, що прилягає до Чорного й Азовського морів. Розташована між дельтою Дунаю на заході й річкою Кальміус на сході. Висоти від −5 (поблизу Куяльницького лиману) до 179 м, у середньому 90…150 м.

За тектонічною будовою низовина є частиною Причорноморської западини, заповненої майже горизонтальними потужними шарами осадових порід, переважно морських відкладів палеогену та неогену (глини, піски, піщано-глинисті і піщано-вапнякові породи, вапняки), на яких лежать континентальні відклади антропогенового віку — червоно-бурі глини, ліси, лісоподібні суглинки. Третинні породи відслонюються лише в долинах річок і подекуди — на березі моря.

Великий Чапельський під

[ред. | ред. код]
Рябчик шаховий, або великий
Докладніше: Великий Чапельський під

Великий Чапельський під — це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів порівняно з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. Великий Чапельський під є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі.

Серед рідкісних рослин роду гігрофітів — зіркоплідник частуховий (Damasonium alisma). До Червоної книги України занесені наступні представники асканійської флори: карагана скіфська, ковила українська, ковила Лессінга, ковила волосиста, тюльпан Шренка, тюльпан скіфський. Ніде, крім Асканії, не зустрічається рябчик шаховий або великий.

Клімат

[ред. | ред. код]
Заповідник, 2018 рік
Клімат заповідника «Асканія-Нова»
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −3,1 −2 2,2 9,6 15,6 20,0 22,3 21,6 16,5 9,7 4,4 0,3 9,8
Годин сонячного сяйва 70 81 140 191 268 297 316 299 242 179 75 50 2208
Норма опадів, мм 30 28 25 27 38 46 42 35 28 26 34 37 396
Днів з опадами 6,7 6,2 5,4 5,4 6,3 6,0 5,1 4,1 3,8 3,4 6,6 7,6 66,6
Джерело: NOAA[4]

Історія заповідника

[ред. | ред. код]

1800-ті: заснування і розквіт

[ред. | ред. код]

Територія була заселена ще в давні часи. Тут знайдено мідні прикраси доби пізньої бронзи, виявлено поховання кочівника з конем, кілька кам'яних баб XI —XIII століття. Неподалік сучасного селища пролягав один із чумацьких шляхів. Саме в цьому місці чумацький шлях перетинався з поштовою дорогою, що йшла з Мелітополя на Олешки. На перехресті цих шляхів і виникло поселення Чаплі, яке вперше згадується в документальних матеріалах 1822 року.

Після закріплення Російської імперії на узбережжях Чорного та Азовського морів наприкінці XVIII століття почалося більш жваве заселення цих місць. Необжиті землі, царський уряд роздавав за невисокими цінами. 1828 року німецький герцог Ангальт-Кетенський придбав тут 42,3 тис. десятин. Через 13 років у степу поблизу Чапель виник хутір, названий герцогом на честь власного маєтку Асканія у Німеччині Асканією-Новою. На своїх землях герцог почав розводити мериносових овець, але господарство з часом занепало і 1856 року він продав маєток іншому колоністові — Фейну. Згодом Фейн поріднився зі ще одним німецьким поміщиком — Фальцем. Скуповуючи навколишні землі, Фальц-Фейни швидко стали «королями вівчарства» на півдні України. В маєтку налічувалося близько 200 постійних робітників, всього тут мешкало 312 осіб, 1831 року була відкрита школа. Посезонно на літніх польових роботах працювали сотні найманих робітників. Засновник Асканійського заповідного комплексу нащадок королів вівчарства Фрідріх Фальц-Фейн був широко освіченим біологом і добрим організатором.

Надгробний камінь могили Ф. Е. Фальц-Фейна

1874 року в Асканії Фрідріхом Фальц-Фейном був заснований зоопарк. Саме йому дісталась «Асканія-Нова» у спадок, з-поміж численних маєтків родини на території нинішніх Херсонщини і Запоріжжя. Метою створення зоопарку була передова ідея Ф. Е. Фальц-Фейна навчитись відтворювати у напіввільних умовах рідкісні види тварин, щоб згодом могти поновити їх у природі в разі вимирання останніх. Також, одним з перших в регіоні він розпочав кільцювання птахів під час міграції. У 1887 році було створено ботанічний сад.

У 1898 році. Ф. Е. Фальц-Фейн оголошує про відкриття заповідника — недоторканої ділянки цілинного степу. Зберегти її з метою подальшого вивчення та спостереження за природними процесами землевласника надихнув відомий ботанік Йосип Пачоський.

1900-1920-ті: період становлення

[ред. | ред. код]

Ще в роки Української народної республіки 1 квітня 1919 року була оголошена народним заповідним парком, а згодом, вже у СРСР 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад.

1926 року заповідник перейменували на «Перший державний степовий заповідник „Чаплі“ ім. Х. Г. Раковського» (саме його декретом заповідник був оголошений 1919 року.

1930-ті: занепад

[ред. | ред. код]

З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова, сучасна назва Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства. У заповіднику починалася наукова діяльність багатьох вчених, зокрема С. І. Медведєва, І. К. Лопатіна.

1933 року у заповіднику відбулись масові арешти переважної більшості працівників (в тому числі всього керівництва і наукового складу), після чого заповідник фактично перестав існувати як природоохоронна установа та втратив свій номінальний статус.

1980-2000-ні: відновлення

[ред. | ред. код]
Джеральд Даррелл в заповіднику «Асканія-Нова», 1985

У 1983 році заповідник «Асканія-Нова» отримав статус «біосферний заповідник» ЮНЕСКО, що дало поштовх поновленню його юридичного статусу.

1984 року, заповідник внесено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Після цього, у 1985 році в заповіднику проходили знімання серії «Остання ділянка незайманого степу» (англ. Last of the Virgin Steppe) для британського документального телевізійного серіалу «Даррелл в Росії», що розповідає про візит в Радянський Союз відомого англійського письменника-натураліста Джеральда Даррелла.

1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова».

У 1995 році було поновлено статус заповідника.

З квітня 1990 по грудень 2021 року посаду директора обіймав еколог та зоолог Гавриленко Віктор Семенович.

З грудня 2021 року посаду директора обіймає ботанік Шаповал Віктор Володимирович.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

Вже о 9-й ранку 24 лютого 2022 року автодорога до смт Чаплинки опинилась під контролем російських загарбників. Відтоді заповідник перебуває під тимчасовою російською окупацією, через що опинився у скрутному становищі[5].

Понад рік, до березня 2023 року попри російську окупацію, управління заповідником та виплата заробітної плати робітникам виконувалось з боку України, а більшість працівників продовжували жити в окупації, аби дбати про заповідник. Придбання корму для тварин та інші видатки фінансувались за рахунок пожертв й внесків[6]. У березні 2023 року росіяни з колаборантами встановили в заповіднику окупаційну адміністрацію[7]. Управління заповідником передали Дмітрію Мєщєрякову, на ім'я якого зареєстрували юридичну особу заповідника в Росії.[8]

За інформацією Віктора Шаповала, директора заповідника, російські окупанти вивозили з Асканії-Нови рідкісних тварин. Попри повідомлення у медіа влітку 2023 року про те, що тварини опиняться в Криму, їхньою кінцевою точною призначення виявився Ростов. Там тварини, що перебувають під загрозою зникнення, опинилися в листопаді-грудні 2023-го року. Їхня подальша доля невідома.

Вшанування

[ред. | ред. код]

У 1998 році виходять монети присвячені 100-річчю біосферного заповідника «Асканія-Нова».[9][10]

2008 року, «Асканія-Нова» стала переможцем акції «Сім природних чудес України»[11].

У 2009 році цей біосферний заповідник представляв Україну у Всесвітньому конкурсі «New 7 Wonders of Nature» (New 7 Wonders of Nature)[12].

Структура території

[ред. | ред. код]

Площа біосферного заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «заповідна зона».

Територія заповідника розділена на три великі частини, нерізко відокремлені одна від одної :

Ботанічний сад

[ред. | ред. код]

Під нього відведена територія у 167 гектарів. Перші ділянки саду розплановані ще у 1887 р. На кінець 20 століття колекція рослин досягла більше 1000 видів чагарників та дерев. Краєвиди саду підсилені ставком і павільйоном Грот, де колись знімали давню кінострічку «Діти капітана Гранта».

Зоологічний парк

[ред. | ред. код]

Заповідник утримує близько 800 різновидів диких копитних та гібридних форм свиней, оленів, коней Пржевальського, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків куланів, шотландських поні.

[13]

Частиною зоопарку є орнітопарк, розміщений поблизу ставків з протоками та острівцями. В орнітопарку нараховують понад 60 різновидів птахів: лебеді, фазани, качки, лелеки, гуси єгипетські та індійські, страуси африканські. Крім того, у заповіднику водяться такі рідкісні для України птахи, як південноамериканський нанду та австралійський ему.

Території природно-заповідного фонду, що входять до складу БЗ «Асканія-Нова»

[ред. | ред. код]

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Внаслідок цього, великий БЗ зрештою поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території біосферного заповідника «Асканія-Нова» входять такі утворення ПЗФ України:

Біорізноманіття

[ред. | ред. код]

Рослинний світ

[ред. | ред. код]

Флора вищих рослин заповідного степу, за даними різних досліджень, складала 451—478 видів[14]. За результатами аналізу попередніх флористичних зведень, поточних реінвентаризаційних обстежень 2003—2010 рр. та критичної ревізії гербарних колекцій конспект судинної флори природного ядра заповідника наразі становить 509 видів[15]

У заповіднику виявлено 6 видів судинних рослин з Червоного списку МСОП, 9 видів з Європейської Червоної книги, 20 з Червоної книги України, 2 з Додатку І Бернської конвенції (разом — 26 видів)[16]:

  1. Астрагал Геннінга (Astragalus henningii (Steven) Klokov) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ)
  2. Астрагал зігнутий (Astragalus reduncus Pall.) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ)
  3. Волошка Талієва (Centaurea taliewii Kleopow) (МСОП, ЧКУ)
  4. Пісочник жорсткий (Eremogone rigida (M. Bieb.) Fenzl) (МСОП)
  5. Жовтозілля дніпровське (Senecio borysthenica (DC.) Andrz. ex Czern) (ЄЧС)
  6. Залізняк гібридний (Phlomis hybrida Zelen.) (ЄЧС)
  7. Залізняк скіфський (Phlomis scythica Klokov et Des.-Shost.) (ЄЧС, ЧКУ)
  8. Зіркоплідник частуховий (Damasonium alisma Mill.) (ЧКУ)
  9. Плодоріжка рідкоквіткова (Orchis laxiflora Lam.) (ЧКУ)
  10. Карагана скіфська (Caragana scythica (Kom.) Pojark.) (ЄЧС, ЧКУ)
  11. Ковила волосиста (Stipa capillata L.) (ЧКУ)
  12. Ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.) (ЧКУ)
  13. Ковила азовська (Stipa maeotica Klokov et Ossycznjuk) (ЧКУ)
  14. Ковила українська (Stipa ucrainica P.Smirn.) (ЧКУ)
  15. Ламкоколосник ситниковий (Psathyrostachys juncea (Fisch.) Nevski) (ЧКУ)
  16. Льонок Біберштайна (Linaria biebersteinii Besser) (МСОП)
  17. Плакун чебрецелистий (Lythrum thymifolia L.) (ЧКУ)
  18. Руслиця угорська (Elatine hungarica Moesz) (ЧКУ)
  19. Рябчик малий (Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. f.) (ЧКУ)
  20. Ситник круглоплодий (Juncus sphaerocarpus Nees) (ЧКУ)
  21. Тюльпан скіфський (Tulipa scythica Klokov et Zoz) (ЧКУ)
  22. Тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii Regel) (ЧКУ)
  23. Ферула східна (Ferula orienthalis L.) (БЕРН)
  24. Часник Реґеля (Allium regelianum A.Becker ex Iljin) (МСОП, ЄЧС, БЕРН, ЧКУ)
  25. Часник скіфський (Allium scythicum Zoz) (ЄЧС, ЧКУ)
  26. Щавель український (Rumex ucranicus Fisch. ex Spreng.) (ЄЧС)

До ІІ видання Зеленої книги України (2009) занесені 5 формацій рослинності асканійського степу: мигдалю степового (Amygdaleta nanae), карагани скіфської (Caraganeta scythicae), ковили Лессінга (Stipeta lessingianae), ковили української (Stipeta ucrainicae) та ковили волосистої (Stipeta capillatae)[16].

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

У заповіднику зареєстровано близько 1160 видів членистоногих. Герпетофауна представлена 2 видами земноводних (ропуха зелена, жаба озерна) і 7 видами плазунів (ящірка прудка, вужі звичайний і водяний, мідянка звичайна, полози жовточеревий і сарматський, гадюка степова). До аборигенної теріофауни входять, за різними даними, близько 25 видів ссавців, у тому числі лисиця, заєць сірий, тхір степовий, куниця кам'яна, 11 видів гризунів (бабак степовий, ховрах малий, тушкан великий, сліпачок звичайний, хом'як звичайний, хом'ячок сірий, полівка гуртова та ін.), 3 види кажанів (вечірниця руда, нетопир карлик, лилик двоколірний), білозубка мала; нерегулярно на заповідній території з'являються вовк, сарна європейська, асканійський олень благородний і дика свиня. У різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Серед них є багато раритетних видів тварин, занесених до Червоної книги України та інших природоохоронних документів[14][17][18].

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Степова ділянка навесні, квітує льон
    Степова ділянка навесні, квітує льон
  • Степова ділянка заповідника влітку
    Степова ділянка заповідника влітку
  • Степова ділянка заповідника влітку
    Степова ділянка заповідника влітку
  • Ковила в степу
    Ковила в степу
  • Зебри в заповіднику
    Зебри в заповіднику

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-sciences/biosphere-reserves/europe-north-america/ukraine/askaniya-nova/
  2. ↑ Шарлемань М. В. До походження назви «Чаплі». Вісник природознавства, 1927. № 1-2. С.66-67.
  3. ↑ Біосферний заповідник "Асканія-Нова" - фото, цікаві факти, як доїхати? | nationalparks (укр.). 3 березня 2018. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  4. ↑ ASKANIJA NOVA Climate Normals 1961–1990. Національне управління океанічних і атмосферних досліджень. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
  5. ↑ Приазов'я, Новини (9 квітня 2022). Херсонський заповідник «Асканія-Нова» в окупації збирає пожертви через брак коштів. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  6. ↑ Андрій Герасим (31 березня 2023). Заповідник “Асканія-Нова” рік проіснував в окупації як українська установа. Як це вдалося. Тексти.
  7. ↑ Окупанти взяли під контроль заповідник "Асканія-Нова". РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 березня 2023.
  8. ↑ Росія вивозить тварин з Асканії-Нової. Навіщо це окупаційній владі?. О, Море.Сity (укр.). Процитовано 30 квітня 2024.
  9. ↑ Про відзначення 100-річчя утворення заповідника в Асканії-Новій. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 26 травня 2022.
  10. ↑ 100-річчя біосферного заповідника «Асканія-Нова». Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  11. ↑ Асканія-Нова | 7 чудес України. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2019.
  12. ↑ Інформація на сайті «7 чудес України». Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 13 квітня 2016.
  13. ↑ MONITOR., WHOLE SKY, URL., OCLC 796720402, процитовано 24 лютого 2022
  14. ↑ а б Заповедники СССР : Заповедники Украины и Молдавии / Отв. ред. В. Е. Соколов, Е. Е. Сыроечковский. — М. : Мысль, 1987. — 271 с. (с. 114—138)
  15. ↑ Shapoval V.V. Re-inventory results of a vascular flora of the ascanian steppe for 2003—2010 // 8th European Dry Grassland Meeting. Dry Grassland of Europe: biodiversity, classification, conservation and management, Uman, 13—17 June 2011: Abstracts & Excursion Guides.  — Uman: Publisher-polygraphic center «Vizavi», 2011. — P. 58.
  16. ↑ а б Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Ч.1. Біосферні заповідники. Природні заповідники / Колектив авторів під ред. В.А. Онищенка і Т.Л. Андрієнко — Київ: Фітосоціоцентр, 2012. — 406 с. (с. 13—30) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2015. Процитовано 8 січня 2016.
  17. ↑ Петроченко В. І. Природа України. Тваринний світ. Земноводні. Плазуни : біогеограф. атлас — Запоріжжя, 2014. — 32 с.
  18. ↑ Фауна України. Охоронні категорії : довідник / За ред. О. В. Годлевської, Г. В. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с

Література про заповідник «Асканія-Нова»

[ред. | ред. код]

Найважливіші публікації з історії заповідника

[ред. | ред. код]

1845

  • Teetzmann Franz. Ueber die Südrussischen Steppen und über die darinim Taurischen Gouvernement belegenen Besitzungen des Herzogs von Anhalt-Köthen. Beiträgezur Kenntniss des Russischen Reiches und der angränzenden Länder Asiens. Elftes Bändchen. St. Petersburg, 1845. S. 3–137.

1889

  • Falz-Fein. Creation d'un Jardin Zoologiqueen Russie par M. Falz-Fein. Bulletin Bimensuel de la Societe Nationale D'Acclimatation de France. 4 Serie-Tome VI. 1889. Trente-Sixiemeannee. Paris au Siege de la Societe, 20 Novembre1889. P. 953—956.

1903

  • Heck L. Im Zoologischen Paradiesgarten. Herbsttage in Friedrich Falz-Fein. Tierpark zu Askania-Nova. Mit 38 Abb. In der Taurischen Steppe Herbsttage bei Friedrich Falz-Fein in Askania Nova Von Prof. Dr. L. Heck Direktor des Zoologischen Gartens in Berlin, 1902—1903. S. 17-38.
  • Heck L. Steppe und Steppen wirtschaft. Herbsttage in Friedrich Falz-Fein. In der Taurischen Steppe Herbsttage bei Friedrich Falz-Fein in Askania Nova Von Prof. Dr. L. Heck Direktor des Zoologischen Gartens in Berlin, 1902—1903. S. 1-16.

1911

  • Иванов М. Ф. Акклиматизационный зоологический сад Ф. Э. Фальц-Фейна в Аскании-Нова Таврической губернии. Естествознание и география, 1911. № 3. С. 1–19.
  • Малышев С. Зоологический Сад Ф. — Фейна (к отчету о командировке в Аск. -Нова). Труды СПБ Общ. Естествоиспытателей, 1911. № 5-7. С. 253—270.
  • Марков М. Аскания-Нова. Любитель природы, 1911. № 12. С. 385—392.

1913

  • Soffel Karl und Else. ImSteppenparkzuAskania-Nova. EinTierparadies in Sud-Russland. WestermannsMonatshefte. Braunschweig und Berlin, 1913. 1 12. S. 393—478.
  • Пачоскій І. К. Ботаническая экскурсія въ Асканія Нова и на Сивашъ. Записки Крымского общества естествоиспытателей и любителей природы, 1913. Т. 2. С. 128—148.

1915

  • Залесскій К. Заповедная степь Ф. Э. Фальцъ-Фейна въ Асканіи-Новой. Бюллетени Харьковскаго обществава любителей природы,1915. № 5. С. 17-32.
  • Козлов П. К. Аскания — Нова. Первые опыты акклиматизации животных в России. «Постоянная комиссия народных чтений при Министерстве Народного Просвещения». № 309, 1915. 43 с.
  • Козлов П. К. В южно-русских степях. Газета «Русские Ведомости», 136 от 14/VI- 1915 г.

1918

  • Къ судьбамъ Асканіи-Нова. Бюллетень Харьковскаго общества любителей природы, 1918. № 1. С.13.
  • Козлова Е. В. Письма из земного рая (Асканія-Нова). Бюллетени Харьковскаго общества любителей природы, 1918. № 1. С. 1-6.

1919

  • Falz-Fein Fr. Berichtüber die Falz-Fein-Sitzung in der Staatlichen Stellefür Naturdenkmalp flege in Preußen, Berlin am 1. Februar 1919. Sonderabdruckaus: Beitragezur Naturdenkmalp flege, Band VI, Heft 3. Berlin, 1919. S. 249—287.
  • Falz-Fein Fr. Einigesüber den Tierpark von Askania Nova und seine Entstehung.Sitzungsbericht der Gesellschaft naturforschen der Freundezu Berlin. 1919. № 7. S. 296—302.
  • Falz-Fein, Friedrich. Über das letzteAuftreten des Wildpferdes in Südrußland, Taurisches Gouvernementaus: Ges. Naturf. Freunde Berlinann 1919. nr. 5. P. 196—205.
  • Шарлемань М. «Асканія Нова» — перший народній заповідний парк. Вісти природничої секції Українського наукового товариства, 1919. Т. 1. число 3/4. С. 122.

1921

  • Шарлемань М. Перший державний Степовий Заповідник «Асканія Нова». Київ, 1921. 8 с.

1922

  • Яната О. Асканія-Нова: Перший степовий заповідник України. Наука на Україні, 1922. № 2. С. 124—127.

1923

  • Аверин В. Г. Аскания-Нова. Охота и Рыболовство, 1923. № 5-6. С. 31-54.
  • Браунер А. А. Аскания-Нова. Южная охота, 1923. № 6–8. С. 15–16.
  • Пачосский И. К. Наблюдения над растительным покровом степей Аскании-Нова. Известия Государственного Степного Заповедника Аскания-Нова. Херсон: Гостипография № 2 имени В. И. Ленина, 1923. № 2. С.1-32.
  • Пачоский И. К. Список растений, обитающих на территории Государственного заповедника «Аскания-Нова». Известия Государственного Степного Заповедника Аскания-Нова. Херсон: Гостипография № 2 имени В. И. Ленина, 1923. № 2. С.97-144.
  • Снігиревський C. Список птахів, що спостерігалися на островах Сиваша-Петрівка і Узган-Тугай з 13 по 15 травня 1922 року. Український зоологічний журнал. Бюлетень зоологічної секції. Ч. 2., 1923. С. 6-10.

1924

  • Дергунов Н. И. Дикая фауна Аскании. Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сб. статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С.199-260. (Природа и культура. Книга первая).
  • Завадовский М. Задачи и план работ Аскании-Нова: Планы исследования в зоопарке «Аскания Нова» по отделу экспериментальной биологии. Природа и охота на Украине, 1924. № 1 — 2. С. 237—239.
  • Завадовский М., Фортунатов Б. К судьбам Аскании-Нова. Известия, 1924. № 83 (10.04.1924).
  • Завадовский М. М. Общий очерк и история развития Аскании-Нова. Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сб. статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С. 1-60. (Природа и культура. Книга первая).
  • Кожевников Г., Кулагин и Завдовский М., Фортунатов Б. К судьбам «Аскания-Нова». Известия Ц. И. К. Союза С. С. Р. и В. Ц. И. К. Совет, 1924. № 83/2118 (10 апр.) 4.
  • Фортунатов Б. К. Два года жизни Аскании-Нова (1921—1922).Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сб. статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С. 61-80. (Природа и культура. Книга первая).
  • Фортунатов Б. К. Зоопарк. Аскания-Нова. Степной заповедник Украины. Сборник статей под ред. проф. М. Завадовского и Б. К. Фортунатова. Москва: Государственное издательство, 1924. С. 115—197. (Природа и культура. Книга первая)

1926

  • Десятова-Шостенко Н. Растительность 1-го Государственного заповедника «Чапли» (Аскания-Нова) им. X. Раковского. Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Москве в январе 1926 г. С. 78.
  • Теетцманн Ф. Про південно-російські степи та про маєтки герцога Ангальт-Кетенського, що знаходяться в Таврії. Вісті ДержавногоСтеповогоЗаповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1924. Т. ІІІ. Харків, 1926. С. 121—146.
  • Шарлемань М. Матеріали до орнітофауни Державного СтеповогозаповідникаЧаплі та його району. ВістіДержавногоСтеповогоЗаповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1924. Т. ІІІ. Харків, 1926. С. 47-94.
  • Шарлемань М., Снігіревський С. Матеріяли до бібліографії про Державний Степовий Заповідник «Чаплі», кол. «Асканія-Нова». Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1924. Т. ІІІ. Харків, 1926. С.105-108.

1927

  • Козлов П. Академик Козлов про сучасний стан Державного Заповідника «Чаплі» (кол. «Асканія-Нова») ім. Раковського. Вісникприродознавства, 1927. № 3-4. С. 208—209.
  • Козлов П. Государственный заповедник Аскания-Нова. Известия, 1927. № 226 (4.10.1927).

1928

  • Браунер А. Список млекопитающих Заповедника Аскания-Нова. Вісті Державного степового заповідника «Чаплі» (Кол. «Асканія-Нова»). Харків: НКО, ДВУ, 1928.Т. IV. С.10-24.
  • Висоцький Г. М. Про лісові насадження парків Заповідника «Чаплі». Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1928.Т. IV. За редакцією колегії: Колодько М. М., Аверін В. Г., Гомон Ю. Т., Яната О. А. Харків, 1928. С. 69-80.
  • Десятова-Шостенко Н. А. Растительность гос заповедника «Чапли» (бывш. Аскания-Нова). Степной заповедник Чапли — Аскания Нова. Сб. статей под ред. М. Н. Колодько и Б. К. Фортунатова. М.-Л.:Гос.изд., 1928. С.125-145.
  • Десятова-Шостенко Н. А. и Шалыт М. Растительные ассоциации степей 1-го Государственного заповедника «Чапли» (бывш. Аскания-Нова). Дневник Всесоюзного съезда ботаников в Ленинграде в январе 1928 г. Ленинград, 1928. С. 224.
  • Савінов М., Францесон В. Доповідна записка про дослідження ґрунтів державного степового заповідника «Асканія-Нова» / Матеріяли, що за ними зроблено висновки експертної комісії. Підрозділ А. Доповіді установ заповідника. Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського(к. Асканія-Нова). Рік 1926. Т. V. Харків, 1928. С. 89-90.
  • Савинов Н. И., Францессон В. А. Материалы к познанию почв и лессовой толщи степи Госзаповедника «Чапли». Вісті Державного степового заповідника «Чаплі», 1928. С. 30-111.
  • Соколов В. Материалы к изучению орнитофауны Первого Государственного Заповедника «Чапли». Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» ім. Х. Раковського (к. Асканія-Нова). Рік 1928. Т.IV. / За редкцією колегії: Колодько М. М., Аверін В. Г., Гомон Ю. Т., Яната О. А. Харків, 1928. С. 26-68.
  • Шалит М. Колонія ангальтських поселенців «Асканія Нова» (3-ІІІ-1828) — І Державний Степовий Заповідник України «Чаплі» (1928). Вісникприродознавства, 1928. № 3-4. С.157-167.

1929

  • Колодько М. До сторіччя і сучасного стану Асканії-Нова, нині Першого Степового Державного заповідника «Чаплі» (1828—1928). Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VI (Рік 1928). Асканія-Нова, Мелітопольська округа: Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова), 1929. С. 6-12.
  • Десятова-Шостенко Н., Шалит М. Бібліографія ДержавногоСтеповогоЗаповідника «Чаплі» (кол. Асканія-Нова). Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). За редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930. С. 201—203.
  • Медведев С. И. О распространении насекомых в Южном Заднепровье. Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). За редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930. С. 5-27.
  • Медведів С. Коротке попереднє повідомлення про характер ентомофавни природнього району заповідника Чаплі. Збірник праць зоологічного музею. Ч. 7: Праці науково-дослідного фізично-Математичного Відділу, 1929. Т. XIII, Вип. І. С. 21-26.
  • Шалит М. Великий Чапельський під в Асканії-Нова та його рослинність року 1927—1928.Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930. С. 165—199.
  • Шалит М. Деяківідомості за процес відновлення степової рослинности на перелогах Державного степового заповідника"Чаплі" (кол. Асканія-Нова). Вісті Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Т. VII (Рік 1928). За редакцією колегії: Машура С. (відп. редактор), Аверин В., Десятова-Шостенко Н., Колодько М., Проф. Яната О. Видання Державного Степового Заповідника «Чаплі» (к. Асканія-Нова). Асканія-Нова, Мелітопольська округа, 1929/1930 р. С. 139—152.
  • Шарлемань М., Борзаківський О. Чаплі: Державний степовий заповідник. Х.; К., 1929. 48 с.

Основні джерела

[ред. | ред. код]

Видатні особистості, що працювали у заповіднику Асканія-Нова

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Асканія-Нова (заповідник)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асканія-Нова_(заповідник)&oldid=43821255