Самородний бісмут — Вікіпедія

Самородний бісмут
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураBi[2]
Хімічна формулаBi
Nickel-Strunz 101.CA.05[3]
Ідентифікація
Колірсріблясто-білий, з рожевуватим відтінком на свіжому зламі і коричневим на старому
Сингоніятригональна сингонія[4]
Просторова групакристалографічна група 166d[4]
Спайністьдовершена в одному напрямі
Твердість2,3 ± 0,2
Густина9,77 ± 0,06 г/см³
Інші характеристики
Особливі характеристикихарактерні жовтувато-червоні розводи
CMNS: Самородний бісмут у Вікісховищі
Кристал бісмуту. Іризація за рахунок включень оксидів сірки.
Кристал бісмуту

Бі́смут саморо́дний — мінерал класу самородних елементів, Bi.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Має незначні домішки Sb, Pb, Te, As, S та ін.

Сингонія триклінна. Колір сріблясто-білий, з рожевуватим відтінком на свіжому зламі і коричневим на старому; характерні жовтувато-червоні розводи. Легко ріжеться ножем.

Спайність довершена в одному напрямі.

Твердість 2,5. Густина 9,75 ± 0,05. Легкоплавкий (270 °С).

Бісмут самородний — типовий метал; питомий електричний опір близько 1,2х10−6 Ом·м і сильно залежить від домішок.

Бісмут самородний — гідротермальний мінерал, входить до складу бісмутових руд.

Локалізація і переробка

[ред. | ред. код]

Бісмут самородний відносно рідко утворює промислові скупчення, подібні тим, які виявлені, наприклад, у Рудних горах, в Болівії і Австралії.

Збагачується аналогічно бісмутину.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]