Ваджракілая — Вікіпедія

Ваджракілая, темно синій, тхангка

Ваджракілая (тиб. རྡོ་རྗེ་ཕུར་པ་, трансліт. Дордже Пхурба, латиніз. rdo rje phur ba, санскр. Ваджракілая, дослівно «Ваджрарний Кинджал», «Діамантовий кинджал») — це «гнівна форма» Будди Амогхасіддхи або Будди Акшобх'ї(залежно від школи), належить до класу ідамів. Тибетське ім'я цього ідама походить від назви його головного атрибуту — ритуального тригранного кинджала — Пхурба (кіла).

Як божество

[ред. | ред. код]

Ваджракілая — це важливе божество Ваджраяни, яке трансмутує та долає перешкоди та затьмарення. Падмасамбгава досяг усвідомлення завдяки практиці Янгдаг Герука (тибетська: yang dag he ru ka),[1] але лише після поєднання її з практикою Ваджракілаї для очищення та усунення перешкод і затемнень.

Ваджракілая також розуміється як втілення діяльності розуму Будди. За словами Ділго К'єнце Рінпоче, Ваджракілая сприймається як гнівна форма Ваджрапані. Багато великих майстрів як в Індії, так і в Тибеті, але особливо в Тибеті, практикували Ваджракілаю (особливо в лінії Ньїнгма, а також серед Каг'ю, а також у межах Сак'ї). Головним божеством Сак'ї, окрім Хеваджри, є Ваджракілая.

Джам'янг Кх'єнце Вангпо, Ділго Кх'єнце Рінпоче, Дуджом Рінпоче та значна кількість лам із Каг'ю та Н'їнгми займалися садханою Ваджракілая.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Boord, Martin (1993). Cult of the Deity Vajrakila. Institute of Buddhist Studies. ISBN 0-9515424-3-5.
  • Mayer, Robert (1996). A Scripture of the Ancient Tantra Collection: The Phur-pa bcu-gnyis. Kindsdale Publications. ISBN 1-870838-52-1.

Література

[ред. | ред. код]
  • Garchen Rinpoche, K. (2022). Vajrakilaya: A Complete Guide with Experiential Instructions. Shambhala Publications (translated by Ari Kiev). ISBN 978-1-61180-905-3.
  • Sherab, K. P.; Dongyal, K. T. (2009). The Dark Red Amulet: Oral Instructions on the Practice of Vajrakilaya. Shambhala. ISBN 978-1559393119.
  • (рос.)Индо-тибетский буддизм. Энциклопедический словарь/Валерий Андросов.- М.:Ориенталия, 2011.- 448 с. (Самадхи).-Ел.джерело [Архівовано 22 травня 2018 у Wayback Machine.] ISBN 978-5-91994-007-4 (С.172)

Посилання

[ред. | ред. код]