Вакулік Віктор Григорович — Вікіпедія

Вакулік Віктор Григорович
Народився	19 липня 1953(1953-07-19) м. Перещепине, Новомосковський район, Дніпропетровська область
Помер	19 січня 2012(2012-01-19) (58 років)
Громадянство	СРСР,  Україна
Місце проживання	Харків
Галузь	астрономія
Alma mater	Харківський університет
Науковий ступінь	доктор наук
Заклад	НДІ астрономії Харківського національного університету

Віктор Григорович Вакулік (1953—2012) — радянський і український астроном, лауреат Премії НАН України імені С. Я. Брауде (2010).

Народився 19 липня 1953 року в місті Перещепине Дніпропетровської області. Перемагав у шкільних олімпіадах з фізики та математики, у старших класах захопився астрономією, але після закінчення школи в 1970 році йому не вдалося вступити на фізичний факультет Дніпропетровського університету. Віктор відпрацював рік шофером, потім 2 роки прослужив в армії в ракетних військах у Горьківської області. Лише в 1975 році він вступив на астрономічне відділення Харківського державного університету ім. О. М. Горького. В 1980 закінчив університет і працював у відділі обробки зображень Астрономічної обсерваторії ХДУ.

Перша публікація (1981, за матеріалами дипломної роботи) була присвячена вимірюванню кутових діаметрів зірок-гігантів методом спекл-інтерферометрії. Потім багато працював над створенням інструментів для спекл-інтерферометрії. У 1988 виконав спекл-інтерферометрию Вести на Майданакській обсерваторії, оцінивши діаметр й отримавши зображення диска астероїда.

З 1988 почав спостереження гравітаційних лінз, а з 1995 вони стали головною темою його досліджень. В цей період Вакулік тісно співпрацював з теоретиками з РІАН Павлом Вікторовичем Бліохом і Анатолієм Олексійовичем Мінаковим, авторами першої в світі монографії, присвяченої теорії гравітаційного лінзування.

В 2010 була опублікована монографія Мінакова й Вакуліка «Статистичний аналіз гравітаційного мікролінзування»^[1], а пізніше того ж року Вакулік разом з Мінаковим і Тирновим були нагороджені Премією НАН України імені С. Я. Брауде за цикл робіт «Статистичний аналіз поширення електромагнітних хвиль у випадково-неоднорідних середовищах»^[2].

Помер 19 січня 2012 року, після тяжкої хвороби, за 2 тижні після смерті свого друга і співавтора Анатолія Олексійовича Мінакова^[1].

• Премія НАН України імені С. Я. Брауде (2010)

• Цветкова В. С. (31 січня 2017). Памяти Виктора Григорьевича Вакулика (1953—2012). НИИ астрономии Харьковского национального университета. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
• Vakulik, Viktor G., профіль в Scopus