Вальдемар Ерфурт — Вікіпедія

Вальдемар Ерфурт
нім. Waldemar Erfurth
Генерал Ерфурт (праворуч) із Карлом Маннергеймом.
Народився	4 серпня 1879(1879-08-04)[1][2] Берлін, Німецький Райх або Friedenaud, Темпельгоф-Шенеберг, Берлін, Німецький Райх[3]
Помер	2 травня 1971(1971-05-02)[1][2] (91 рік) Тюбінген, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька[4]
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1897
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Вальдемар Ерфурт (нім. Waldemar Erfurth; 4 серпня 1879, Берлін — 2 травня 1971, Тюбінген) — німецький офіцер, доктор філософії (7 грудня 1939), генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

20 вересня 1897 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. Пройшов підготовку офіцера Генерального штабу. З 1 листопада 1927 року — начальник штабу командування 1-ї групи сухопутних військ. З 1 жовтня 1929 року — командувач піхотою 2-го військового округу. 1 жовтня 1931 року вийшов у відставку. 1 вересня 1934 року знову вступив на військову службу, керівник групи вивчення військового досвіду в складі Генерального штабу сухопутних військ. З 1 листопада 1938 року — 5-й обер-квартирмейстер Генерального штабу. У веденні Ерфурта перебувала військово-історична служба сухопутних військ. 13 червня 1941 року призначений представником при Головній квартирі фінської армії, фактично при маршалі Карлові Маннергеймі. 13 вересня 1944 року відкликаний до Німеччини і призначений для особливих доручень при ОКВ.

• Фанен-юнкер (20 вересня 1897)
• Унтерофіцер (27 січня 1898)
• Фенріх (24 травня 1898)
• Лейтенант (27 січня 1899)
• Оберлейтенант (19 серпня 1909)
• Гауптман (22 березня 1912)
• Майор (28 грудня 1916)
• Оберстлейтенант (1 лютого 1922)
• Оберст (1 лютого 1926)
• Генерал-майор (1 жовтня 1929)
• Генерал-лейтенант (1 травня 1931)
• Генерал піхоти (1 квітня 1940)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (7 листопада 1916)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу
• Ганзейський Хрест (Любек)
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія)
• Військова медаль (Османська імперія)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Орден Хреста Свободи (Фінляндія)
  • 1-го класу із зіркою і мечами (16 вересня 1941)
  • золота медаль (13 червня 1944)
• Орден Білої троянди (Фінляндія), великий хрест з мечами і зіркою
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (8 листопада 1944)

• Die Überraschung im Kriege. Mittler. Berlin 1938.

• englische Übersetzung von Stefan T. Possony und Daniel Vilfroy: Surprise (= Military classics. 3). Military Service Publ. Co., Harrisburg 1943.

• Der Vernichtungssieg. Eine Studie über das Zusammenwirken getrennter Heeresteile. Mittler, Berlin 1939.
• Der finnische Krieg 1941–1944. Limes-Verlag, Wiesbaden 1950. (2. überarbeitete Auflage: Der finnische Krieg 1941–1944. Mit einem Vorwort von Dietrich Erfurth, Limes-Verlag, Wiesbaden 1977, ISBN 3-8090-2110-5; genehmigte ungekürzte Taschenbuchausgabe: Der finnische Krieg 1941–1944. (= Heyne-Geschichte. 20). Zeittafel, Personenregister und Bibliographie wurden erarbeitet von Wolfgang Ruppert, Heyne, München 1978, ISBN 3-453-48048-1)

• englische Erstveröffentlichung: The Last Finnish War (1941–44). U.S. Army, Europe's Foreign Military Study, 1949. (The Last Finnish War (1941–44). University Publications of America, Washington, D.C. 1979, ISBN 0-313-27082-1)
• finnische Übersetzung von W. E. Tuompo: Suomi sodan myrskyssä 1941–1944. Söderström, Porvoo u. a. 1951. (2. Auflage 1951)

• finnische Übersetzung aus Erfurths Kriegstagebuch von Eino E. Suolahti: Sotapäiväkirja vuodelta 1944. Söderström, Porvoo u. a. 1954. (Sotapäiväkirja vuodelta 1944. Docendo, Jyväskylä 2014, ISBN 978-952-291-049-3)
• Die Geschichte des deutschen Generalstabes von 1918 bis 1945 (= Studien zur Geschichte des 2. Weltkrieges. Bd. 1). Musterschmidt, Göttingen u. a. 1957. (2., neubearbeitete und erweiterte Auflage 1960; 3. verbesserte Auflage 1963)

• К.А. Залесский. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 119.

1. ↑ ^{а б в} SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. ↑ ^{а б в} Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
3. ↑ Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
   d:Track:Q3055194d:Track:Q10495591d:Track:Q2843522d:Track:Q4349956
4. ↑ CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133