Вальтер Нерінг — Вікіпедія

Вальтер Нерінг
Walther Nehring
Вальтер Нерінг (праворуч), фельдмаршал Ервін Роммель (центр) Фріц Баєрляйн (ліворуч) на нараді перед битвою за Тобрук. Квітень 1942
Народження	15 серпня 1892(1892-08-15) Шлохау, Німецька імперія
Смерть	20 квітня 1983(1983-04-20) (90 років) Дюссельдорф, ФРН
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота танкові війська
Роки служби	1911–1945
Звання	Генерал танкових військ
Командування	18-та танкова дивізія Корпус «Африка» 24-й танковий корпус 4-та танкова армія 1-ша танкова армія
Війни / битви	Перша світова війна: Східний фронт Західний фронт Битва на Лисі Друга світова війна: Східний фронт Польська кампанія Операція «Барбаросса» Битва за Москву Битва за Дніпро Розгром Дніпровського десанту Дніпровсько-Карпатська операція (1943—1944) Західний фронт Французька кампанія Африканський ТВД Операція «Смолоскип» Північно-Африканська кампанія Туніська кампанія
Нагороди
Вальтер Нерінг у Вікісховищі

Ва́льтер Не́рінг (нім. Walther Nehring; нар. 15 серпня 1892, Шлохау — пом. 20 квітня 1983, Дюссельдорф) — німецький воєначальник, генерал танкових військ Вермахту. За часів Другої світової війни командував танковими корпусами та танковими арміями. Учасник Першої та Другої світових війн, кавалер Лицарського Хреста Залізного Хреста з дубовим листям та мечами.

У вересні 1911 року поступив на військову службу, фанен-юнкером (кандидат в офіцери), в піхотний полк.

Учасник Першої світової війни, воював на Східному і Західному фронтах. Був двічі поранений.

Після війни продовжив службу в рейхсвері. В кінці 1918—на початку 1919 року воював проти поляків на східному кордоні Німеччини. Потім служив на різних штабних і командних посадах. До початку Другої світової війни — начальник штабу 19-го армійського корпусу.

Брав участь у Польській і Французької кампаніях. З 1 червня 1940 року — начальник штабу танкової групи «Гудеріан». З жовтня 1940 року — командир 18-ї танкової дивізії.

З 22 червня 1941 року брав участь в німецько-радянській війні.Учасник боїв у Білорусі, потім в районі Смоленська і під Тулою.

У березні 1942 року відправлений в Африку і призначений командувачем Німецьким Африканським корпусом. 31 серпня 1942 року був тяжко поранений, евакуйований до Німеччини.

З листопада 1942 року — командувач німецькими військами в Тунісі.

З лютого 1943 року генерал танкових військ Неринг переведений на Східний фронт, командувач 24-м танковим корпусом. Учасник боїв на річці Міус, потім на Дніпрі, потім в районі Вінниці, потім боїв у районі Кам'янця-Подільського, потім в Прикарпатті.

З березня 1945 року — командувач 1-ї танкової армії. Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 взятий в американський полон. Звільнений з полону 31 травня 1948 року.

• Залізний хрест
  • 2-го класу (27 січня 1915)
  • 1-го класу (25 листопада 1917)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) (Болгарія) (1933)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (11 вересня 1939)
  • 1-го класу (29 вересня 1939)
• Командор ордена військових заслуг (Іспанія) (1940)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • Лицарський хрест (24 липня 1941)
  • Дубове листя (8 лютого 1944)
  • Мечі (22 січня 1945)
• Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) (червень 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті (2 вересня 1943)
• Нарукавна стрічка «Африка» (1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт

• Західнопрусська медаль (1971)
• Офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (27 липня 1973)

• В місті Штадталлендорф є вулиця генерала Нерінга (нім. General-Nehring-Straße).

• Kampfwagen an die Front! Geschichtliche und neuzeitliche Entwicklung des Kampfwagens im Auslande. Verlag Johannes Detke, Leipzig 1934.
• Heere von morgen. Ein Beitrag zur Frage der Heeresmotorisierung des Auslandes. Voggenreiter Verlag, Potsdam 1935.
• Die Geschichte der deutschen Panzerwaffe. 1916–1945. Propyläen-Verlag, Berlin 1969.

Також написав передмову до книги Олена Дейтона (Len Deighton) Blitzkrieg: From the Rise of Hitler to the Fall of Dunkirk.

• Герман Генріх Беренд
• Дітріх фон Холтіц
• Ганс-Юрген фон Арнім
• Курт фон Тіппельскірх
• Ніколаус фон Фалкенгорст

• Berger, Florian. Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger, 2000. ISBN 3-9501307-0-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
• Mitcham, Samuel W. (2007). Rommel's Desert Commanders — The Men Who Served the Desert Fox, North Africa, 1941-42. Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 0-8117-3510-9.
• Paul, Wolfgang (2002). Panzer-General Walther K. Nehring — Eine Biographie (in German). Stuttgart, Germany: Motorbuch Verlag. ISBN 3-613-02208-7.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939 — 1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Williamson, Gordon & Bujeiro, Ramiro (2005). Knight's Cross and Oak Leaves Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-642-9.

• Walther Nehring @ Spartacus Educational
• Walther Nehring @ Lexikon der Wehrmacht [Архівовано 25 вересня 2009 у Wayback Machine.] (нім.)
• Walther Nehring @ generals.dk [Архівовано 5 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Nehring, Walther Kurt [Архівовано 15 травня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди генерала танкових військ Нерінга (англ.)

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: сформована	командир 18-ї танкової дивізії 26 жовтня 1940 — 26 січня 1942	Наступник: генерал-лейтенант Карл фон Тюнген
Попередник: генерал танкових військ Людвиг Крювель	командувач корпусу «Африка» 9 — 18 березня 1942 та 29 травня — 31 серпня 1942	Наступник: генерал-лейтенант Фріц Баєрляйн
Попередник: генерал-полковник Йозеф Гарпе	командувач 4-ї танкової армії 28 червня — 5 серпня 1944	Наступник: генерал танкових військ Герман Бальк
Попередник: генерал танкових військ Герман Бальк	командувач XLVIII танкового корпусу 5 — 19 серпня 1944	Наступник: генерал танкових військ Фріц Губерт Грезер
Попередник: генерал-полковник Готтард Гейнріці	командувач 1-ї танкової армії 19 березня — 3 квітня 1945	Наступник: генерал від інфантерії Вільгельм Хассе