Василе Войкулеску — Вікіпедія
Василе Войкулеску | ||||
---|---|---|---|---|
рум. Vasile Voiculescu | ||||
Народився | 27 жовтня 1884[1][2] Пирсков, Бузеу, Румунія[3] | |||
Помер | 26 квітня 1963[1][2] (78 років) Бухарест, Румунія[3] ·злоякісна пухлина | |||
Громадянство | Румунія | |||
Діяльність | румунський письменник, поет, драматург, релігійний мислитель, медик | |||
Alma mater | Бухарестський університет | |||
Мова творів | румунська | |||
| ||||
Василе Войкулеску у Вікісховищі | ||||
Василе Войкулеску (рум. Vasile Voiculescu; 27 листопада 1884, Бузеу — 26 квітня 1963 Бухарест) — румунський письменник, поет, драматург, релігійний мислитель і медик.
Політв'язень комуністичних тюрем.
Народився в селі Пирсков повіту Бузеу 27 листопада 1884 в родині Костаке і Султани Войку. Батько Василе в молодості був бродячим торговцем, дід тримав бакалійну лавку.
Навчався в школі в Пирскові, потім в ліцеях імені Александра Хиждеу в Бузеу і імені Георгія Лазаря в Бухаресті. Після здобуття середньої освіти поступив спочатку на Факультет філології та філософії Бухарестського університету, але, провчившись на ньому недовгий час, перевівся на медичний факультет, який закінчив у 1909.
21 лютого 1910 одружився з Марією Мітеску (померла в 1946 від інсульту), від якої в нього було згодом п'ятеро дітей.
Медичною практикою почав займатися в селі Горж.
Під час Першої світової війни очолював мобільний госпіталь. В цей же час став відвідувати літературні вечори Александру Влахуце. З 1916 до 1943 випустив 8 поетичних збірок.
З 20-х років творчість Войкулеску набула релігійного ухилу. Як говорив сам письменник, якби він не став лікарем, то вибрав би професію священника.
У 1920 вступив до Товариства румунських письменників.
Після приходу до влади комуністів, з 1947 року його перестали публікувати. Вже тільки після смерті Войкулеску, в 1964 році, був надрукований збірник його віршів «Останні, вигадані сонети Шекспіра в уявному перекладі В. Войкулеску», а в 1966 — роман «Закхей сліпий».
У 1958 році був заарештований разом з іншими учасниками релігійного гуртка «Неопалима купина» (Rugul aprins) і засуджений до чотирьох років ув'язнення.
В ув'язненні його здоров'я погіршилось; Василе Войкулеску помер через рік після звільнення 26 квітня 1963.
У 1993 посмертно був обраний членом Румунської академії.
У поетичній творчості, за оцінками румунських критиків, близький до традиціоналістів, що продовжували традиції румунської поезії XIX — початку XX століття.
Найбільш значущими вважаються посмертно опубліковані твори письменника.
- Бібліотека повіту Бузеу названа на честь Василе Войкулеску.
- У рідному селі письменника Пирскове працює Будинок-музей Василе Войкулеску.
- Проводиться щорічний національний літературний конкурс імені Василе Войкулеску.
- Poezii [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.]
- «De n-aș fi ajuns medic, cred că aș fi fost preot» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 11 octombrie 2010, Monica Andronescu, Jurnalul Național
- Valori ale culturii naționale: 46 de ani de la moartea lui Vasile Voiculescu [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.], 26 noiembrie 2009, Amos News
- Valori ale culturii naționale: Vasile Voiculescu:125 ani de la naștere [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.], 27 noiembrie 2009, Amos News
- Poetul cu îngeri [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.], 27 noiembrie 2009, Dr. George Enache, Ziarul Lumina
- Memoria Bisericii în imagini: Vasile Voiculescu — poetul/doctorul mistic [Архівовано 16 лютого 2015 у Wayback Machine.], 27 noiembrie 2009, Adrian Nicolae Petcu, Ziarul Lumina
- Vasile Voiculescu — poetul isihast [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 4 iulie 2012, Prof. Dr. Mihaela Platica-Trifu, CrestinOrtodox.ro
- Un martir, Vasile Voiculescu [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 17 mai 2010, Clara Margineanu, Jurnalul Național
- Pe urmele lui Vasile Voiculescu, Florentin Popescu, Editura Sport-Turism, 1984
- Vasile Voiculescu, scriitorul martir și Rugul aprins, Sabina Măduța, Editura Florile Dalbe, 2001
- Adevărata călătorie a lui Zahei — Vasile Voiculescu și taina Rugului Aprins, [[Marius Oprea, Editura Humanitas, 2008 - recenzie
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б http://bibliotecadeva.eu:82/periodice/romlit/1984/03/romania_literara_1984_03_10.pdf