Васильков Микола Корнилович — Вікіпедія

Микола Корнилович Васильков
Микола Корнилович Васильков
рос. Николай Корнилович Васильков
Народження	23 квітня 1902; Вітебськ
Смерть	4 липня 1973 (71 рік); Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	війська ППО
Освіта	Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Роки служби	1918–1962
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Війни / битви	Радянсько-українська війна; Радянсько-польська війна; Німецько-радянська війна
Нагороди
	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильков.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Васильков Микола.

Васильков Микола Корнилович (23 квітня 1902(19020423), Вітебськ — 4 липня 1973, Москва) — радянський військовик, генерал-лейтенант артилерії.

Біографія

Народився 23 квітня 1902 року у Вітебську. Росіянин.

В лавах Червоної Армії з червня 1918 року. Під час Українсько-радянської війни воював у складі 17-ї радянської стрілецької дивізії проти українських військ.

Учасник Радянсько-польської війни 1920 року як ад'ютант командира стрілецького батальйону.

У 1924 році закінчив 4-ту Київську артилерійську школу. Проходив службу в 1-му зенітно-артилерійському полку Ленінградського ВО на посадах командира взводу, начальника розвідки дивізіону.

З червня 1927 року — командир батареї 73-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону того ж округу.

З жовтня 1927 року — на навчанні у Військово-технічній академії РСЧА імені Ф. Е. Дзержинського. Після її закінчення у 1931 році призначений командиром і комісаром 40-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону.

З липня 1932 року — в ад'юнктурі Військової артилерійської академії РСЧА імені Ф. Е. Дзержинського. З березня 1934 року — викладач, а з березня 1935 року — начальник лабораторії бойового використання артилерії цієї ж академії.

З липня 1936 року — начальник штабу 3-ї окремої бригади ППО в Закавказькому ВО, а з липня 1937 року — командир цієї бригади.

З травня 1938 року — начальник артилерії 3-го корпусу ППО (м. Баку), з жовтня — тво начальника Тбіліського гірсько-артилерійського училища, з січня 1939 року — помічник начальника Севастопольського училища зенітної артилерії. З жовтня 1939 року — викладач кафедри стрільби зенітної артилерії Артилерійської академії РСЧА ім. Ф. Е. Дзержинського.

З травня 1941 року — командир 8-ї окремої бригади ППО.

З травня 1942 року — начальник артилерії Московського фронту ППО, з листопада — начальник Горьковського училища зенітної артилерії, з грудня — командувач Уральським дивізійним районом ППО.

З квітня 1943 року — командувач Воронезько-Борисоглєбським дивізійним районом ППО (з червня — Воронезький, з жовтня — Курський, з листопада — Київський корпусний район ППО).

1 вересня 1943 року присвоєно військове звання генерал-майор артилерії^[1].

З квітня 1944 року до кінця війни — командир 7-го корпусу ППО.

У повоєнні роки продовжував командувати 7-м корпусом, згодом — командир 5-го корпусу ППО.

З квітня 1949 року — начальник Управління бойової підготовки зенітної артилерії військ ППО СРСР.

З червня 1950 року — командувач зенітною артилерією Московського району ППО.

31 травня 1954 року присвоєно військове звання генерал-лейтенант артилерії^[1].

З серпня 1955 року — командувач зенітною артилерією військ ППО, а з травня 1956 року — командувач зенітно-реактивними військами і зенітною артилерією військ ППО СРСР.

З квітня 1959 року — 1-й заступник начальника Військової командної академії ППО з навчальної роботи, начальник навчального відділу. З жовтня 1960 року — заступник начальника цієї ж академії.

У травні 1962 року вийшов у відставку.

Помер 4 липня 1973 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі^[2].