Васильківський район (Київська область) — Вікіпедія

Васильківський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Київська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Київська область
Код КОАТУУ: 3221400000
Утворений: 7 березня 1923 р.
Населення: 57 757 (на 1.1.2019)
Площа: 1184.4 км²
Густота: 48.9 осіб/км²
Тел. код: +380-4571
Поштові індекси: 08620—08681
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Васильків
Селищні ради: 4
Сільські ради: 39
Смт: 4
Селища: 1
Села: 65
Районна влада
Голова ради: Баласинович Наталія Олександрівна
Голова РДА: Петрук Євген Вікторович[1]
Вебсторінка: Васильківська РДА
Васильківська райрада
Адреса: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Покровська, 4
Мапа
Мапа

Васильківський район у Вікісховищі

Василькі́вський райо́н — колишній район України у центрі Київської області. Населення — 57900 осіб (на 1 жовтня 2013), площа — 1184,4 тис. га., з них 16,8 тис. га — займають ліси.

17 липня 2020 року Василькі́вський район ліквідований на підставі Постанови ВР України «Про утворення та ліквідацію районів»[2].

Географія

[ред. | ред. код]
Макарівський район Києво-Святошинський район
Фастівський район Обухівський район
Білоцерківський район

Територією району протікає 8 річок. Найбільші з них — Стугна, Бобриця, Протока.

Історія

[ред. | ред. код]

За архівними даними Васильківський повіт згадується ще в 1782 році при створенні Київської губернії. Археологічні знахідки свідчать, що вже в IV—III тис. до н. е. на території району були поселення представників трипільської культури. Також відомі численні пам'ятки епохи бронзи (II тис.до н. е.) поблизу населених пунктів Застугна, Погреби, Глеваха, Іванковичі, Лосятин, Мар'янівка. На берегах Стугни залишились скіфські пам'ятки. На території Васильківщини скіфи залишили рештки поселень та загадкові кургани — могили: «Чортиха», «Переп'ятиха», «Три брати» (с. Погреби, с. Мар'янівка, смт. Глеваха).

Поселення (городища) наступних культур часто успадковували місця розташування попередніх. На території району в долині р. Стугни знайдені поселення ранньослов'янських зарубинецької (II ст. н. е.) та черняхівської (IV ст. н. е.) культур. Вони знайдені поблизу Гребінок, Великої Вільшанки. У літописах XI століття згадуються загадкові Змієві вали. Ці вали (насипи висотою 6-8 м і шириною 14-16 м) простяглися через всю Україну на межі лісу і лісостепу як захисні споруди.

Козацькі поселення цього часу на Васильківщині були в с. Рославичі та с. Лосятин. Підтвердженням цьому є городище «Замковище» на р. Рут, нині р. Протока, в с. Лосятині. З покоління передається легенда про те, що саме тут існувало козацьке укріплення. Крім того, в с. Рославичі був мідний церковний дзвін, подарований рославицьким козакам гетьманом М.Потоцьким.

У липні 1921 року Васильків віднесено до категорії селищ міського типу, в 1923 році він став райцентром.

Після закінчення громадянської війни трудівники Васильківщини активно включилися у відбудову народного господарства. Населення краю займалось переважно хліборобством, торгівлею, ремісництвом, значна частина працювала на державному шкір заводі м. Василькова. Широкого розвитку в районі набуває кооперативний рух, розвиваються освіта та культура. Історія цього періоду Васильківщини наповнена і трагічними сторінками: сталінськими репресіями, голодомором 1932—1933 років.

У роки німецько-радянської війни 1941—1945 років значна кількість жителів району брала участь у бойових діях. У листопаді — грудні 1943 року Васильківський район визволено від німецьких військ.

Нині Васильківський район за своїми соціально-економічними показниками, промисловим потенціалом та сільськогосподарським комплексом є одним із найрозвинутіших регіонів області.[джерело?]

Адміністративний устрій

[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 4 селищні ради та 39 сільських рад, які об'єднують 70 населених пунктів і підпорядковані Васильківській районній раді. Адміністративний центр — місто Васильків, яке є містом обласного значення та не входить до складу району[3].

1992 року з обліку було знято села Петрівське та Черняхівка.

Економіка

[ред. | ред. код]

У районі працює 10 промислових підприємств. Основна виробнича діяльність району — сільськогосподарське виробництво.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Загальна довжина доріг району — близько 1650 км, серед них з твердим покриттям — 1100 км.

Територією району проходить автошлях E95М05.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 32 251 5503 4937 9551 8569 3561 130
Жінки 38 209 5391 4496 9320 10 434 7753 815


Екскурсійні об'єкти

[ред. | ред. код]

Політика

[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Васильківського району були створені 64 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 70,90 % (проголосували 39 491 із 55 699 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 67,91 % (26 820 виборців); Юлія Тимошенко — 11,86 % (4 685 виборців), Олег Ляшко — 8,33 % (3 290 виборців), Анатолій Гриценко — 4,36 % (1 723 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,72 %.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розпорядження Президента України від 14 вересня 2020 року № 463/2020-рп «Про призначення Є.Петрука головою Васильківської районної державної адміністрації Київської області»
  2. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 28 травня 2021.
  3. Адміністративно-територіальний устрій Васильківського району [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  4. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Київська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001]. Архів оригіналу за 24 березня 2022.
  5. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 18 березня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]