Васюхник Павло Сергійович — Вікіпедія
Павло Сергійович Васюхник (Васютник) | |
---|---|
Павел Сергеевич Васюхник (Васютник) | |
Народився | 1871 Старосілля (Маневицький район), Волинська губернія |
Помер | ?, після 1907 ? |
Громадянство | Росія |
Національність | Українці |
Діяльність | політик |
Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
Партія | Союз російського народу |
Павло Сергійович Васюхник (варіант прізвища Васютник) (1871 — ?, після 1907 року) — селянський депутат II Державної думи від Волинської губернії.
Православний, українець, селянин села Старосілля Колківської волості Луцького повіту (нині Маневицький район Волинської області). Здобув початкову освіту — малограмотний. Займався землеробством (4½ десятини надільної землі).
Був право-чорностенних поглядів, член Союзу російського народу (осередком діяльності "чорної сотні" та джерелом русифікації Волині стала Почаївська Успенська лавра[1]).
6 лютого 1907 року обраний до II Державної думи від загального складу виборщиків Волинського губернських виборчих зборів. Входив до групи безпартійних. Серед іншого підписав заяву групи поміркованих селян з аграрного питання, а також заяву депутатів-селян з вимогою зберегти волосний суд за його демократизації.
Брав участь у депутації правих думців-селян, які удостоїлися аудієнції Миколи II 14 квітня 1907 року.
Після третього червня перевороту підписав телеграму на ім'я імператора з вдячністю за розпуск Думи і зміну виборчого закону.
Подальша доля невідома.
- Волинське життя, №94. - 8 (21) лютого 1907 року.
- Державна дума Російської імперії: 1906-1917. - Москва: РОССПЕН, 2008.
- ↑ Василь Верига. Нариси з історії України… — С. 111.