Ващенко Костянтин Ілліч — Вікіпедія

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Костянтин Ілліч Ващенко
Народився	26 грудня 1900 (7 січня 1901)(1901-01-07) Козелець, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	4 вересня 1992(1992-09-04) (91 рік) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна
Діяльність	металург
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Галузь	ливарне виробництво
Заклад	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Партія	КПРС
У шлюбі з	Ващенко Лідія Станіславівна
Нагороди

Костянтин Ілліч Ващенко (нар. 26 грудня 1900 (7 січня 1901)(19010107), Козелець — 4 вересня 1992, Київ) — український вчений у галузі ливарного виробництва, доктор технічних наук, професор.

Народився 26 грудня 1900 (7 січня 1901) року у містечку Козельці Чернігівської губернії). У 1930 році закінчив Київський політехнічний інститут після чого викладав у ньому. У 1934 році захистив кандидатську дисертацію з проблем перероблення вагранкового чавуну на сталь для виливків у малих бесемерівських конверторах. У передвоєнні роки разом з працівниками заводу «Більшовик» вперше в країні впровадив у виробництво технологію лиття деталей хімічної апаратури з корозійностійкого в лужному і кислотному середовищах чавуну.

В роки німецько-радянської війни разом з іншими співробітниками інституту був евакуйований до Ташкента. Був включений до структури Середньоазійського індустріального інституту і став одним з перших радянських творців особливо міцного сірого модифікованого чавуну, необхідного для масового виробництва литих корпусів артилерійських мін, снарядів, авіабомб та інших типів боєприпасів. Брав участь у проектуванні і будівництві Середньоазійського металургійного заводу. За цей трудовий внесок наприкінці війни був нагороджений орденом Червоної Зірки.

У 1945 році в Середньоазійському індустріальному інституті захистив докторську дисертацію з проблем виробництва виливків з високоміцного модифікованого сірого чавуну з пластинчастим графітом. У 1944–1974 роках був завідувачем кафедри ливарного виробництва чорних та кольорових металів Київського політехнічного інституту. Через козацьке походження став членом КПРС аж 1953 року.

Помер у 1992 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Основні праці стосуються хімічно стійких сплавів, чавунного та кольорового литва, формувальних матеріалів. Остання друкована праця К. І. Ващенка в співавторстві з В. С. Шуміхіним «Плавка и внепечная обработка чугуна для отливок», видана у 1991 році, залишається основним підручником для студентів кафедр металургійного профілю вузів з дисципліни «Чавунне литво».

Засновник власної наукової школи. Під його керівництвом підготовлено біля двох тисяч спеціалістів-ливарників, 6 докторів і близько 80 кандидатів технічних наук. Серед учнів Костянтина Ващенка — доктори наук, професори Георгій Борисов, Олег Бялік, Аркадій Сьомик тощо.

Заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1964 року). Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, орденом Червоної Зірки, багатьма медалями та іншими державними відзнаками^[1].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.