Вейле-ван — Вікіпедія
Вейле-ван | ||
| ||
---|---|---|
425 — 402 до н. е. | ||
Попередник: | Као | |
Наступник: | Ань | |
Народження: | невідомо | |
Смерть: | 402 до н. е. | |
Рід: | Династія Чжоу | |
Батько: | Као-ван | |
Діти: | Ань-ван |
Вейле-ван (кит. трад.: 威烈王; піньїнь: Wēiliè) — 20-й ван Східної Чжоу, син Као-вана.
У 403 році до н.е., після 20 років дипломатичної боротьби, Вейле-ван офіційно визнав три окремі провінції в царстві Цзінь — (Хань, Вей і Чжао), що набули статусу феодальних держав, а їх володарі отримали титул чжухоу. Вони виконували роль буферу між імператорським доменом і володіннями Цінь[1].
- ↑ ZHOU GENEALOGY. Warring States Period (англ.). Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 08 січня 2019.