Велика Рогозянка — Вікіпедія

село Велика Рогозянка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Тер. громада Золочівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA63020050080061912
Облікова картка Велика Рогозянка 
Основні дані
Засноване 1692[1]
Населення 503
Площа 0,144 км²
Густота населення 3493,06 осіб/км²
Поштовий індекс 62240
Телефонний код +380 5764
Географічні дані
Географічні координати 50°11′33″ пн. ш. 35°49′56″ сх. д. / 50.19250° пн. ш. 35.83222° сх. д. / 50.19250; 35.83222
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Водойми р. Рогозянка
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Довжик
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 62203, Харківська обл., Богодухівський р-н, селище Золочів, вул. Центральна, буд. 13 А
Карта
Велика Рогозянка. Карта розташування: Україна
Велика Рогозянка
Велика Рогозянка
Велика Рогозянка. Карта розташування: Харківська область
Велика Рогозянка
Велика Рогозянка
Мапа
Мапа

Вели́ка Рогозя́нка — село в Золочівській громаді Богодухівського району Харківської області України. Населення становить 503 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Велика Рогозянка знаходиться на березі річки Рогозянка, в, вище за течією примикає село Цапівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Гуринівка.

Історія

[ред. | ред. код]

За даними на 1864 рік у власницькому селі Рогозянка Харківського повіту мешкало 971 осіб (480 чоловічої статі та 491 — жіночої), налічувалось 150 дворових господарства[2].

Станом на 1914 рік село було центром Рогозянської волості, кількість мешканців зросла до 3720 осіб[3].

Село постраждало внаслідок голодомору, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Великій Рогозянці, Гуринівці та Сковородинівці — 48 людей[4].

19 жовтня 1941 року радянські війська були вибиті з Великої Рогозянки нацистськими військами[5]

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Золочівської селищної громади.[6]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району[7].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 94,24%
російська 4,57%
інші/не визначилися 1,19%

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.1. - с. 190.
  2. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 267)(рос. дореф.)
  3. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  4. Мартиролог. Харківська область, ст. 827—828 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 16 грудня 2015.
  5. Бойові дії під Харковом (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
  6. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]