Адріатичні венети — Вікіпедія

Групи в рамках Апеннінського півострова в Залізну добу.[джерело?]

Вене́ти (лат. Veneti, також Heneti; грец. ’Εἐνετοί) — венети Адріатики, група індоєвропейських племен, що населяли північно-східну Італію, територія яких відповідає сучасній області Венето[1]

Давні венети розмовляли венетською мовою (вимерла гілка італьської групи індоєвропейської родини), про що свідчить приблизно 300 коротких написів, датованих VI—I ст. до нашої ери.

В Італії адріатичних венетів також називають «палеовенетами» (італ. Paleoveneti), щоб відрізнити їх від сучасних жителів регіону Венето.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Дослідження

[ред. | ред. код]
  • Лукьянов А. Италия и ранний Рим [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]. 2014.
  • Chieco Bianchi, Anna Maria [et al.] (1988). Italia: omnium terrarum alumna: la civiltà dei Veneti, Reti, Liguri, Celti, Piceni, Umbri, Latini, Campani e Iapigi. Milano: Scheiwiller.
  • Lejeune, Michel (1974). Manuel de la langue vénète. Heidelberg: Indogermanische Bibliothek, Lehr- und Handbücher.
  • Pellegrini, Giovanni Battista (1967). La lingua venetica / G.B. Pellegrini, A.L. Prosdocimi. Padova: Istituto di glottologia dell'Università di Padova.
  • Prosdocimi, Aldo (2002). Trasmissioni alfabetiche e insegnamento della scrittura, in AKEO. I tempi della scrittura. Veneti antichi: alfabeti e documenti, Catalogo della Mostra (Montebelluna, dicembre 2001-maggio 2002). Montebelluna, pp. 25-38.
  • Prosdocimi, Aldo (2002). Veneti, Eneti, Euganei, Ateste: i nomi, in AA.VV., Este preromana: una città e i suoi santuari. Treviso: Canova, pp. 45-76.
  • Wallace, Rex (2004). Venetic in Roger D. Woodard (ed.), The Cambridge Encyclopedia of the World's Ancient Languages, University of Cambridge, pp. 840—856. ISBN 0-521-56256-2

Посилання

[ред. | ред. код]