Вера Рубін — Вікіпедія
Вера Рубін | |
---|---|
англ. Vera Rubin | |
Ім'я при народженні | англ. Vera Florence Cooper |
Народилася | 23 липня 1928[1][2][…] Філадельфія, Пенсільванія, США |
Померла | 25 грудня 2016[4][1][…] (88 років) Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США |
Країна | США[5] |
Національність | єврейка |
Діяльність | астрономка, фізикиня, науковиця |
Alma mater | Джорджтаунський університет[6] Корнелльський університет Коледж Вассара |
Галузь | Фізична космологія |
Заклад | Джорджтаунський університет |
Вчителі | Maud Worcester Makemsond[7] |
Аспіранти, докторанти | Сандра Фабер |
Членство | Папська академія наук[8] Національна академія наук США[9] Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство МАС[10] AAAS[10] Національна наукова рада (2002)[11] |
У шлюбі з | Robert Joshua Rubind |
Діти | Karl Rubind Джудіт Янг (астроном) |
Нагороди | |
Висловлювання у Вікіцитатах Вера Рубін у Вікісховищі |
Вера Рубін (англ. Vera Rubin, уроджена — Купер, англ. Cooper; нар. 23 липня 1928 — пом. 25 грудня 2016) — американська вчена-астроном, що науково підтвердила існування темної матерії. У 70-х роках XX ст. Рубін опублікувала результати астрономічних спостережень, що стосуються проблеми кривої обертання галактики. У роботах було показано, як реальна спостережувана швидкість обертання зірок навколо центрів галактик залежить від відстані зірки до центру. Ці результати не узгоджуються ні з класичною Ньютонівською гравітацією, ні з загальною теорією відносності, а відтак підтверджують гіпотезу існування темної матерії та вказують на необхідність альтернативної теорії гравітації.
Народилася в сім'ї єврейських емігрантів із Російської імперії: батько, інженер Філіп (Піт) Купер (1897—1989), народився під ім'ям Пейсах Кобчевський у Вільнюсі в родині рукавичника, емігрував із батьками в Нью-Йорк в 1904 році; мати, Роза Апельбаум (1901—1997, родом із Бессарабії), походила з родини кравця[12]. Батько працював інженером в Лабораторіях Белла, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка була співробітницею бухгалтерського відділу цієї ж компанії.
Коли дівчинці було 10 років, сім'я переїхала до Вашингтона. Із юних років вона захоплювалася астрономією і в 1948 році закінчила Вассарський коледж зі ступенем бакалаврки з астрономії. Потім вона спробувала вступити до магістратури Принстонського університету і вивчати астрономію, проте їй було відмовлено: до 1975 року жінки не мали права вчитися за цією спеціальністю в Принстоні. Тому вона продовжила навчання в Корнеллському університеті і в 1951 році здобула ступінь магістерки з астрономії. Повернувшись до Вашингтону, Рубін вступила до аспірантури Джорджтаунського університету і в 1954 році здобула ступінь докторині філософії, захистивши дисертацію під керівництвом Джорджа Гамова. Про свого вчителя вона згодом відгукувалася так: "Він не вмів ні писати, ні рахувати. Він не відразу сказав би вам, скільки буде сім на вісім. Але його розум був здатний розуміти весь Всесвіт ".
Залишилася викладати в Джорджтаунському університеті (з 1962 року на посаді професора астрономії), а в 1965 році перейшла до Відділу земного магнетизму вашингтонського Інституту Карнегі й пропрацювала тут до кінця життя. Крім того, вона виконувала обов'язки заступниці головного редактора журналів Astronomical Journal (1972-77) та Astrophysical Journal Letters (1977-82), а також входила до редакційної колегії журналу Science (1979-87). Вона продовжувала активну наукову роботу до своєї смерті.
У 1992 році підписала «Попередження людству»[13].
Протягом своєї наукової кар'єри неодноразово стикалася з ворожістю з боку колег-чоловіків. Уперше вона відчула таке ставлення, коли повідомила свого вчителя фізики в середній школі, що її прийняли до Вассарського коледжу. Він не дуже підбадьорливо відповів: «Це прекрасно. Все буде добре до тих пір, поки ти будеш триматися подалі від науки». Пізніше їй було відмовлено у вивченні курсу астрономії в Принстоні, а також в проведенні спостережень на телескопі Гейла, куди жінок не допускали до середини 1960-х років. Попри це, Рубін залишалася зосередженою на роботі і зберігала позитивний настрій, виступаючи в якості «рольової моделі» для початківців-дослідниць.
У 1948 році вона вийшла заміж за Роберта Рубіна, в той час студента-хіміка в Корнеллському університеті. У них було четверо дітей, причому всі отримали докторські ступені в різних галузях науки: Девід (нар. 1950) і Аллан (нар. 1960) — геологи; Джудіт Янг (1952—2014) — вчена-астроном і фізик; Карл (нар. 1956) — математик.
У докторській дисертації, захищеній в 1954 році під керівництвом Георгія Антоновича Гамова, Рубін досліджувала просторовий розподіл галактик і виявила, що галактики знаходяться скоріше в скупченому стані, ніж випадково розкидані по всесвіту. Цей важливий результат лише набагато пізніше був гідно оцінений.
У 1960-ті роки Вера Рубін разом з Кентом Фордом розпочала спостерігати за найближчим сусідом галактики Чумацький Шлях — спіральною галактикою М31 (Галактика Андромеди). Використавши розроблений Фордом спектрограф, вони спостерігали оптичні спектри зірок й іонізованого газу, які показали, що орбітальна швидкість зірок на периферії галактик близька до швидкості зірок у центрі галактики. Цей факт незвичайний, оскільки швидкість кругового орбітального руху в гравітаційному полі повинна відповідати масі всередині орбіти, причому очікувана маса зірок і газу в центрі галактики виявлялася недостатньою, щоб забезпечити таку високу швидкість на периферії. Висновок вчених, зроблений в 1970 році на основі отриманих даних, свідчить: "Повної аналогії з планетарними системами в спіральній галактиці Туманність Андромеди не існує. У планетарних системах відповідно до законів Кеплера лінійні та кутові швидкості планет монотонно зменшуються в міру віддалення від зірки, а швидкості обертального руху зірок і зоряної матерії в галактиках в міру віддалення від центру зростають, досягаючи стабільного максимуму "[14]. У наступні роки Рубін продовжила ці дослідження, зокрема разом з колегами вона провела систематичні дослідження і спостереження 21 спіральної галактики типу Sc (за класифікацією Габбла). За даними спостережень був побудований графік, де жодна з кривих обертання не є класичною, такою, де звужується форма, яка випливає із законів Кеплера.
Згодом результати, отримані Рубін і Фордом, поряд зі спостереженнями в радіодіапазоні (на довжині хвилі 21 см) розподілу водню по галактичного диску стали розглядатися як докази на користь гіпотези Фріца Цвіккі, який припустив, що виявлені ним аномалії в русі галактик пояснюються існуванням свого роду прихованої маси — невидимої темної матерії, що не випромінює електромагнітне випромінювання і є розсіяною всюди по всесвіту. Природа темної матерії досі невідома, але її наявність має вирішальне значення для розуміння процесів галактичного і надгалактичного масштабу[15]. Гіпотеза існування темної матерії дозволяє пояснити багато явищ, такі як особливості обертання галактик, рух галактик всередині скупчень, наявність гравітаційних лінз та ін. Роботи Рубін також показали, що альтернативні моделі в рамках модифікованої ньютонівської динаміки не годяться для пояснення характеру обертання галактик. Сама Рубін висловила розчарування з цього приводу, заявивши: «якби я могла вибирати, то воліла б, щоб далекі гравітаційні взаємодії могли бути описані модифікованими законами Ньютона. Мені це видається більш привабливим, ніж необхідність допущення невідомого досі виду елементарних частинок»[16].
Рубін продовжувала дослідження галактик протягом багатьох років; їй належить відкриття галактик, в яких зірки обертаються як за годинниковою, так і проти годинникової стрілки (counterrotating galaxies), галактик з полярним кільцем і галактик, що зливаються.
- Член Національної академії наук США (1981).
- Національна медаль науки (США) (1993).
- Премія Діксона в галузі науки (1993).
- Премія Генрі Норріса Рассела (1994).
- Лекція Карла Янського (1994).
- Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1996).
- Медаль Джона Скотта (2001).
- Премія Грубера з космології (2002).
- Медаль Кетрін Брюс (2003).
- Медаль Джеймса Крейга Вотсона (2004).
- Премія пам'яті Ріхтмаєра (2008/2009).
- Почесні докторські ступені Університету Крейтон (1978), Гарвардського університету (1988), Єльського університету (1990), Вільямс-коледжу (1993), університету Мічигану (1996), Джорджтаунського університету (1997), Університету штату Огайо (1998).
- Rubin V. C. Bright Galaxies, Dark Matters. — Springer/AIP Press.
- Rubin V. C., Ford W. K. Rotation of the Andromeda Nebula from a Spectroscopic Survey of Emission Regions // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1970. — Vol. 159. — P. 379. — DOI: .
- Rubin V. C., Roberts M. S., Graham J. A., Ford W. K., Thonnard N. Motion of the Galaxy and the local group determined from the velocity anisotropy of distant SC I galaxies. I. The data // The Astronomical Journal. — IOP Publishing, 1976. — Vol. 81. — P. 687—718. — DOI: .
- Rubin V. C., Thonnard N., Ford W. K., Roberts M. S. Motion of the Galaxy and the local group determined from the velocity anisotropy of distant SC I galaxies. II. The analysis for the motion // The Astronomical Journal. — IOP Publishing, 1976. — Vol. 81. — P. 719—737. — DOI: .
- Rubin V. C., Thonnard N., Ford W. K. Extended rotation curves of high-luminosity spiral galaxies. IV. Systematic dynamical properties, SA through SC // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1978. — Vol. 225. — P. L107—L111. — DOI: .
- Rubin V.C., Ford W. K., Thonnard N. Rotational Properties of 21 SC Galaxies With a Large Range of Luminosities and Radii, From NGC 4605 (R=4kpc) to UGC 2885 (R=122kpc) // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1980. — Vol. 238. — P. 471—487. — DOI: .
- Rubin V. C., Burstein D., Ford W. K., Thonnard N. Rotation velocities of 16 SA galaxies and a comparison of Sa, Sb, and SC rotation properties // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1985. — Vol. 289. — P. 81—98, 101—104. — DOI: .
- Rubin V. C., Graham J. A., Kenney J. D. P. Cospatial counterrotating stellar disks in the Virgo E7/S0 galaxy NGC 4550 // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1992. — Vol. 394. — P. L9—L12. — DOI: .
- Sofue Y., Rubin V. C. Rotation curves of spiral galaxies. — Annual Reviews, 2001. — Vol. 39. — P. 137—174. — DOI: .
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://www.ajc.com/news/tech-science/pioneering-astronomer-vera-rubin-dies/DQjqxBSwWwrYBXHMTdiffK/
- ↑ http://www.bbc.co.uk/science/space/universe/scientists/vera_rubin
- ↑ https://www.nytimes.com/2016/12/27/science/vera-rubin-astronomist-who-made-the-case-for-dark-matter-dies-at-88.html?_r=0
- ↑ а б http://vcencyclopedia.vassar.edu/faculty/prominent-faculty/maud-w-makemson.html
- ↑ http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/rubin.html
- ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/51005.html
- ↑ а б NNDB — 2002.
- ↑ https://www.nsf.gov/nsb/members/former.jsp
- ↑ An Interesting Voyage (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2015. Процитовано 1 липня 2014.
- ↑ World Scientists' Warning To Humanity (англ.). Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 16 травня 2019.
- ↑ Rubin V. C., Ford W. K. Rotation of the Andromeda Nebula from a Spectroscopic Survey of Emission Regions : [англ.] // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1970. — Vol. 159. — С. 379. — DOI:10.1086/150317.
- ↑ Dark Energy: The Biggest Mystery in the Universe. Архів оригіналу за 26 березня 2010. Процитовано 26 грудня 2016.
- ↑ 13 things that do not make sense. New Scientist. Архів оригіналу за 12 жовтня 2010. Процитовано 19 жовтня 2010.
- Rubin R. Vera Rubin / ed. Nina Byers, Gary Williams // Out of the shadows: contributions of twentieth-century women to physics. — Cambridge University Press, 2006.
- Bahcall N.A. Vera Rubin (1928–2016) // Nature. — 2017. — Vol. 542. — P. 32. — DOI: .
- Urry C.M. Vera Cooper Rubin (1928—2016) // Science. — 2017. — Vol. 355. — P. 462. — DOI: .
- Bahcall N.A. Vera Cooper Rubin // Physics Today. — 2017. — Т. 70, № 3. — С. 73. — DOI: .
- Vera Rubin at Department of Terrestrial Magnetism, Carnegie Institution of Washington [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Vera Rubin autobiography notes at Scientific American [Архівовано 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Vera Rubin in CWP at UCLA
- Vera Rubin's Dark Universe [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Vera Rubin and Dark Matter, American Museum of Natural History
- Vera Rubin at Peter Gruber Foundation
- Astronomical Society of the Pacific: Women in Astronomy
- Lake Afton Public Observatory: Women in Astronomy [Архівовано 24 січня 2004 у Wayback Machine.]
- Princeton University 2005 honorary degrees press release [Архівовано 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Oral History interview transcript with Vera Rubin 21 September 1995, American Institute of Physics, Niels Bohr Library and Archives [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Adler Planetarium Women in Space Science Award [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.].
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |