Вербозілля гайове — Вікіпедія

Вербозілля гайове
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Первоцвітові (Primulaceae)
Рід: Вербозілля (Lysimachia)
Вид:
Вербозілля гайове (L. nemorum)
Біноміальна назва
Lysimachia nemorum

Вербозілля гайове[1][2] (Lysimachia nemorum) — вид трав'янистих рослих родини первоцвітові (Primulaceae). Зростає у західній частині Європи. Етимологія: лат. nemorum — «гайовий»[3].

Багаторічна зелена рослина, яка може бути від висхідної до повзучої. Стебла досягають довжини від 10 до 30 см. Всі частини рослини голі. Супротивні листки яйцеподібні, 2–3 см завдовжки, знизу — часто з темними цятками. Квітки поодинокі, пазушні, на довгих квітконіжках. Віночок 8–12 мм шириною, оранжево-жовтий, майже до основи розділений на округлояйцевиді, тупі дольки. Пелюстки довжиною від 5 до 8 мм. Насіння завдовжки 1.5 мм.

Вегетативне поширення відбувається за допомогою галузок. Квіти закриваються в похмуру погоду.

Поширення

[ред. | ред. код]

Європа: Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фарерські острови, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Хорватія, Італія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія. Потребує помірно вологих, поживних, пухких, кам'янисто-глинистих ґрунтів. Населяє гірські й заплавні ліси, букові, дубові, березові й ліщинні ліси поруч із джерелами, узлісся.

В Україні росте на узліссях у Карпатах (Закарпатська область), зрідка[1]. Вербозілля гайове входить у перелік регіонально-рідкісних видів, що потребують охорони в межах Львівської області[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 140. (рос.)(укр.)
  2. а б Андрієнко, Т.Л.; Перегрим, М.М. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — ISBN 978-966-542-512-0.
  3. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 20 вересня 2017.