Верхогляд Андрій Леонідович — Вікіпедія

Верхогляд Андрій Леонідович
Підполковник (посмертно)
Загальна інформація
Народження	18 квітня 1995(1995-04-18) Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, Україна
Смерть	22 червня 2022(2022-06-22) (27 років) Світлодарськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо	«Лівша»
Військова служба
Роки служби	2016—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Авдіївку Бої на Світлодарській дузі
Командування
Начальник штабу — перший заступник командира механізованого батальйону
Нагороди та відзнаки

Андрі́й Леоні́дович Верхогля́д (1995, м. Рава-Руська, Львівська область, Україна — 22 червня 2022, м. Світлодарськ, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, Підполковник (посмертно), командир батальйону 72 ОМБр^[1][2] Збройних сил України, Герой України. Учасник російсько-української війни. Позивний «Лівша».

Народився 18 квітня у 1995 році у місті Рава-Руська, Львівської області, в родині військовослужбовців. Дід, батько й брат — військові^[3]. Коли почалася війна, Андрій навчався на 2-му курсі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Випуск в Академії відбувся 28 лютого 2016 року, а вже 16 березня молодий лейтенант Андрій Верхогляд, за фахом «командир механізованих підрозділів», разом з товаришем по Академії лейтенантом Василем Тарасюком, приїхав у зону бойових дій в місто Волноваху, призначений командиром 1-го взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Через 5 днів лейтенант Верхогляд вже тримав оборону на териконах біля Докучаєвська.

«Ми з товаришем приїхали до штабу бригади, відрекомендувалися. Все як завжди, з тією лише різницею, що цього ж дня ми виїхали до Волновахи, де на нас уже чекали. А там, після того як нам видали бронежилети й шоломи, — відразу на передову», — пригадує Андрій.

У квітні того ж 2016 року батальйон вивели із зони АТО і відправили на міжнародні навчання «Rapid Trident» в Старичі, у вересні бійці повернулись на Схід і у жовтні зайшли на позиції в районі м. Авдіївки.

Під час бойових дій дістав поранення, — за кілька метрів розірвалася граната з СПГ. Довелось на два місяці залишити підрозділ, протягом місяця лікарі витягали з тіла Андрія осколки, яких було понад 20, чотири осколки так і залишились.

Уже наприкінці січня 2017 року підрозділ лейтенанта Верхогляда відбивав атаку диверсійно-розвідувальної групи противника в промисловій зоні міста Авдіївка. 29 січня, щоб вийти з-під обстрілу ворожої артилерії та убезпечити бійців, було прийнято рішення просунутися на позицію «Алмаз», де раніше був опорний пункт противника. Штурмова група під командуванням капітана Андрія Кизила зайняла нову позицію і підняла над нею Український прапор, якраз навпроти ясинуватської дорожньої розв'язки. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців з його штурмової групи загинули. Під мінометним та артилерійським вогнем бійці утримували позицію і відбивали атаки противника до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Андрій Верхогляд залишив позицію аж увечері наступного дня. Відіспався — і знову назад. Так довелося «чергувати» майже тиждень. Лише після цього на позицію зайшов інший підрозділ бригади.

Президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців 72-ї бригади, які відзначилися у ході бойових дій в районі Авдіївки. 21-річний Андрій Верхогляд і 23-річний Василь Тарасюк призначені командирами рот 1-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.

З початку повномасштабного вторгнення ВС РФ в 2022 в складі 72 ОМБр боронив підступи до міст Бориспіль та Бровари. Широко вІдомий в Борисполі як «веселий хлопець, що гатив орків». 4 липня містяни [віддали шану] (https://t.me/borik_officially/828) герою.

22 червня 2022 року у віці 27 років загинув у бою з бойовиками російської ПВК Вагнера на Світлодарській дузі^[4].

Вдома на Андрія чекали батьки, дружина та донечка. Старший брат Дмитро служить у 95 ОДШБр, також учасник війни^[5]. Похований в місті Звягель на Житомирщині.

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (11 грудня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[6].
• За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (26 березня 2022 року)^[7].
• За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (01.02.2017)^[8].
• Нагороджений недержавним орденом «Народний герой України» (14.09.2017, 25-та церемонія нагородження, Запоріжжя)^[9].
• Нагороджений відзнакою англомовного видання KyivPost та увійшов до списку 30-ти молодих лідерів віком до 30 років (11.12.2019)^[10].
• У 2023-му році став Почесним громадянином Борисполя. Вперше це звання було присвоєно посмертно. Для цього депутати Бориспільської міської ради до Положення про почесне звання внесли зміни^[11].

20 червня 2023 року Київська міська рада перейменувала вулицю Михайла Драгомирова на вулицю Андрія Верхогляда.^[12][13]

У рідному Звягелі встановлять меморіальну дошку.^[14]

У місті Звягель вулицю Співдружності перейменували на вулицю Андрія Верхогляда.^[15]

• Цитатник Небесного полку // Ukraїner.
• Офіцер «узяв на себе» 19 великих осколків і з десяток дрібних // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 30 березня 2017.
• Віка Ясинська. Командир роти Андрій Верхогляд (Лівша): «На взятій нами позиції „Алмаз“ ми повісили прапор України і перейменували її на „Орла“, на честь загиблого Андрія Кизила» // «Цензор.нет», 11 травня 2017.
• Дмитро Муравський. Наш Сталінград // «Главком», 23 серпня 2017.