Диз'юнктивні дислокації — Вікіпедія

Диз'юнктивні дислокації (порушення), (рос. дизъюнктивные дислокации, англ. disjunctive break, disturbance, fracture, нім. Disjunktivbrüche m pl, Disjunktivstörungen f pl) — порушення первинного залягання верств гірських порід із розривом їх суцільності. Це розломи, тріщини, поверхні сповзання тощо. Пов'язані переважно з гороутворюючими та складкоутворюючими рухами. За походженням Д.п. поділяють на нетектонічні і тектонічні. По відношенню до складчастих та ін. тектонічних структур можуть бути крайовими або граничними, внутрішніми і наскрізними, за глибиною проявів — приповерхневими або глибинними.

Диз'юнктивні дислокації нетектонічного походження — це деформації, які мають місце під час скорочення об'єму породи, вивітрюванні, падінні метеоритів тощо.

Відомі генетичні, геометричні, змішані і ін. класифікації. Деякі з них названо за прізвищами їх авторів, наприклад, геометричні класифікації П. К. Соболевського, В. І. Баумана тощо.

Генетична класифікація^[1]:

I. Тектонічні порушення

• 1. Пов'язані зі .стисненням речовини земної кори та її складчастістю: тріщини сколу, скиди, насуви, шарьяжі, клываж.
• 2. Пов'язані з розтягуванням речовини земної кори: тріщини розриву, скиди, грабени.
• 3. Пов'язані з вулканізмом: розриви, стискування, грабени (кальдери).
• 4. Пов'язані із землетрусами: тріщини розриву, зрушення, скидання, грабени.
• 5. Пов'язані з метаморфізмом: тріщини стискування та розтягування.

ІІ. Атектонічні розлади.

А. Штучні:

• 1. Пов'язані з вибухами та ударами.
• 2. Пов'язані з обваленнями.

Б. Природні:

• 1. Пов'язані з обвалами та зсувами.
• 2. Пов'язані з фізичним вивітрюванням.
• 3. Пов'язані з рухом та навантаженням льоду.
• 4. Пов'язані з фізико-хімічним перетворенням осаду (тріщини висихання та ущільнення).

Найзручнішою і повною є геометрична класифікація П. К. Соболевського. В ній тип порушення визначається в залежності від кута β, відрахованого за напрямом, протилежним напрямові годинникової стрілки, від лінії падіння зміщувача до напряму переміщення порід висячого боку (умовно вважається, що породи лежачого боку нерухомі).

Розрізнюють чотири основних типи порушень (скид, підкид, зсув, перезсув) та чотири проміжних (скидо-зсув, скидо-перезсув, підкидо-зсув, підкидо-перезсув). При пологому падінні зміщувача вживають спрощену класифікацію, для якої всі порушення в бік падіння зміщувача називають скидами, а в бік підняття — насувами. При скиді породи висячого боку, які лежать вище поверхні зміщувача, пересуваються по ній вниз поверхнею розриву.

Скид — диз'юнктивне порушення, яке має зміщувач, нахилений в бік опущеного крила розлому.

Підкид — диз'юнктивне порушення в товщі гірських порід, при якому рух порід відбувається по зміщувачу, нахиленому до горизонту.

Зсув — горизонтальне переміщення порід висячого боку в напрямі простягання зміщувача.

Перезсув — порушення залягання гірських порід з розривом їх суцільності і горизонтальним переміщенням порід висячого боку в напрямі, протилежному напрямку простягання зміщувача.

Геометричні параметри Д. — лінійні і кутові величини, що характеризують розміри, форму і положення розривної структури диз'юнктиву у надрах:

• простягання і падіння блоків α і δ; те ж, зміщувача А и Δ;
• те ж, лінії обриву α і α₀;
• кут диз'юнктива v — кут між зміщувачем і блоком в бік переміщення останнього;
• напрямок вектора відносного переміщення в площині зміщувача;
• амплітуда диз'юнктиву а (р, h, d, I, m), тут а — загальне позначення амплітуди;
• р, h, d — амплітуда з відповідно по нормалі до крил, по вертикалі і по горизонталі навхрест простягання блоків (характерні для диз'юнктивів з подвоєнням (перекриттям) блоків);
• I — амплітуда диз'юнктива по горизонталі, паралельно лінії простягання зміщувача за зоною останнього (характерна для диз'юнктивів з розтяжкою блоків);
• m — потужність зони зміщувача по нормалі до зміщувача.

Висяче крило диз'юнктивної дислокації — блок гірських порід, який прилягає до зміщувача у напрямку його висячого боку.

Амплітуда диз'юнктиву — відстань висячого крила (висячого боку) диз'юнктиву Рв відносно лежачого крила (лежачого боку) Рл в характерному чи заданому напрямку. В залежності від напрямку, за яким визначають відстань між крилами, розрізняють такі А.д.:

• стратиграфічну або нормальну (N — відстань між крилами покладу, яка визначена по нормалі до поверхні пласта);
• вертикальну (h — відстань між крилами чи їх продовженням у вертикальному напрямку) :

h=N/cos δ_p

• горизонтальну (l — найкоротша горизонтальна відстань між крилами, яка вимірюється навхрест простягання крил):

l=N/sin δ_p

• за простяганням зміщувача (L — горизонтальна відстань між зміщеними крилами), вимірюється у площині змішувача:

L=l/sin ω=N/sin δp sin ω

де ω — різниця кутів простягання площин крила і зміщувача, δ_р — кут падіння крил.

• порушені пласти гірських порід
• порушеність будови вугілля
• Зона впливу диз'юнктиву

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

1. ↑ https://nospe.ucoz.ru/index/0-259