Вишеньки (Бориспільський район) — Вікіпедія

село Вишеньки
Герб
Будинок культури
Будинок культури
Будинок культури
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Тер. громада Золочівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA32040090020077692 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1101
Населення 3516
Площа 8,844 км²
Густота населення 338,99 осіб/км²
Поштовий індекс 08341
Телефонний код +380 4595
Географічні дані
Географічні координати 50°18′1″ пн. ш. 30°43′57″ сх. д. / 50.30028° пн. ш. 30.73250° сх. д. / 50.30028; 30.73250
Середня висота
над рівнем моря
93 м
Водойми оз.Баклажне, р.Дніпро,р.Золоче
Місцева влада
Адреса ради 08341, Київська обл, Бориспільський р-н, с.Вишеньки, вул.Центральна, 79а
Карта
Вишеньки. Карта розташування: Україна
Вишеньки
Вишеньки
Вишеньки. Карта розташування: Київська область
Вишеньки
Вишеньки
Мапа
Мапа

CMNS: Вишеньки у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ви́шеньки — село в Україні, у Золочівській сільській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 3516 осіб.

Археологічні пам'ятки та історія

[ред. | ред. код]

Біля села Вишеньки, на піщаній дюні в заплаві лівого берега Дніпра знаходиться археологічна пам'ятка зарубинецької культури. Могильник (2 ст. до н. е.) відомий з часів В.Хвойки, але розкопаний у 80-ті рр. 20 ст. Відкрито 62 поховання з обрядовим місцем кремації небіжчика осторонь. Розрізняються 4 типи поховань: ямні, які складали майже половину всіх поховань, урнові, ямно-урнові і кенотафи. В похованнях багато чорнолощеного і кухонного посуду та фібул, іноді траплялися залишки намиста та деякі знаряддя праці. Пам'ятка — важливе джерело для вивчення уявлень, вірувань та способу життя населенняя Середнього Подніпров'я на рубежі старої й нової ер. Крім зарубинецьких поховань, знайдені об'єкти бронзової доби, милоградської культури та київської культури.

Місцевість, де розкинулось село, вперше згадується в літописі під 1101 роком, коли брати Святославичі — Святополк, Володимир i Олег уклали мир з половцями неподалік у Салкові (нині Проців).

У 1501 році великий князь литовський пожалував Вишеньки товмачу Берендею. Через півстоліття село за 120 кіп литовських грошей було продане київському війту Семену Мелешкевичу, який у 1562 році подарував Вишеньківський маєток разом з селянами Києво-Печерській лаврі.[1]

За Гетьманщини Вишеньки входили до складу Бориспільської сотні Київського полку.

За описом Київського намісництва 1781 року у Вишеньках було 117 хат. За описом 1787 року в селі проживало 504 «казених людей» і козаків.[2]

Є на мапі 1787 року[3]

В 1925 році у селі створено комуну «Вишня», в 1929 році — артіль ім. Шевченка, в 1930 р. — артіль ім. Петровського. Зі слів старожилів села в 1933 році там налічувалось 205 дворів, у яких жило 825 осіб.

В 1932—1933 роках з села Вишеньки виконавцями політики Голодомору спочатку були вивезені всі зернові і продовольчі фонди колективних господарств, а потім — всі продовольчі запаси селян незалежно від того, були вони колгоспниками, чи ні. Внаслідок спланованого голоду значна частина жителів села загинула голодною смертю.[4]

У 2020 році разом с селами Петропавлівське та Гнідин утворено спільну Золочівську сільську громаду за назвою однойменної річки.

Освіта

[ред. | ред. код]

У селі знаходиться Zoloche International School, міжнародна школа.

Видатні уродженці

[ред. | ред. код]
  • Видиборець Станіслав Володимирович (1957—2023) — вчений-гематолог. Доктор медичних наук; професор.
  • Кармаза Олександра Олександрівна (* 8 листопада 1972) — український науковець-правник, доктор юридичних наук, професор, член Центральної виборчої комісії.
  • Некрашевич Іван Георгійович, (1742 -?р.р.)Український поет і проповідник.
  • Остролуцька Антоніна Михайлівна — українська письменниця.
  • Ромась Микола Іванович (*9 серпня 1943 — †19 грудня 2009) — український гідрогеолог, доктор географічних наук, старший науковий співробітник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  • Чепурко Петро Терентійович (14 червня 1926 — 15 липня 1980). Під час Німецько-радянської війни потрапив до концтабору в Австрії. У таборі він зустрівся зі своїм односельцем дідом Кошкою, який допоміг йому втекти. Під час втечі він зустрів червоних. Петро був без документів і тому потрапив до штрафбату. Повернувшись у село, працював продавцем у єдиному магазині, а потім став головою кооперації.(?)
  • Олександр Олександрович Косовець (20 липня 1951, с. Вишеньки, Бориспільського району Київської області) — багатолітній директор Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського (займав посаду понад 30 років — перше місце за часом керування обсерваторією), почесний працівник гідрометслужби України (2000), член колегії Держкомгідромету України (1992—2000), голова робочої групи з моніторингу забруднення природного середовища Міждержавної ради з гідрометеорології країн СНД (1992—2014), член Вченої Ради Українського географічного товариства (з 2000 р.).

Інші постаті

[ред. | ред. код]

У селі поховано лауреата Шевченківської премії Петра Жура та його дружину.

Світлини

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Черняхівська, Олена (3 травня 2021). У ВИТОКІВ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО ПРОЄКТУ «ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР» У 26-ти ТОМАХ. Society. Document. Communication. № 11. с. 205—225. doi:10.31470/2518-7600-2021-11-205-225. ISSN 2524-1060. Процитовано 27 вересня 2021.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 243
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  4. Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.186 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 16 березня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]