Вищий орган Європейської спільноти з вугілля та сталі — Вікіпедія

Вищий орган Європейської спільноти з вугілля та сталі
Дата створення / заснування 1952
Посада керівника організації President of the High Authority of the European Coal and Steel Communityd
Друкований орган Bulletin from the European Community for Coal and Steeld
Час/дата припинення існування 1967
Колишня штаб-квартира Вищої влади на площі Мец у Люксембурзі

Вищий орган був виконавчою владою колишнього Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄВСВ). Вона була створена в 1951 році і розпущена в 1967 році, коли її об'єднали з Європейською Комісією.

Історія

[ред. | ред. код]

Вища влада була в основі ідеї ЄОВС. Це мала бути незалежна, наднаціональна виконавча влада, перевірена Загальною Асамблеєю.[1] Виникли занепокоєння щодо цієї влади, що призвело до створення Ради (урядів) і Парламенту (депутатів), які діяли б як противага.[2][3] Інавгураційне засідання Управління відбулося в мерії Люксембурга 10 серпня 1952 року. Його першим президентом був обраний Жан Моне, архітектор ЄОВС.[4]

Наднаціональна влада, яку здійснює Орган, викликала підозру у деяких, наприклад, уряд Франції, який гарантував, що в Європейському економічному співтоваристві (ЄЕС) та Європейському співтоваристві з атомної енергії (Євратом) більше повноважень буде в руках ради.[3][5][6]

Договір про злиття набув чинності в 1967 році; це об'єднало незалежні інституції ЄОВС і Євратом з установами ЄЕС. З цього часу Вищий орган влади припинив своє існування, його обов’язки взяла на себе Комісія Європейських Співтовариств . Адміністрація Рінальдо Дель Бо закінчилася до злиття, тому для нагляду за злиттям був призначений тимчасовий президент Альберт Коппе.[7] Востаннє засідання Уряду відбулося 28 червня 1967 року.[8]

Повноваження

[ред. | ред. код]

Головним нововведенням Управління був його наднаціональний характер. Він мав широку сферу компетенції для забезпечення досягнення цілей договору та безперебійного функціонування спільного ринку. Вища влада могла видавати три типи правових документів : рішення, які були повністю обов'язковими законами; Рекомендації, які мали обов'язкові цілі, але з методами, залишеними державам-членам; та Висновки, які не мали юридичної сили.[9]

Складова

[ред. | ред. код]

До складу цього органу входило дев'ять членів, майже всі призначені з держав-членів. Більші держави, Франція, Німеччина та Італія, призначили по два члена, а три менші країни, Бельгія, Люксембург та Нідерланди, призначили по одному члену. Дев’ятим членом був президент, якого призначали вісім інших членів.[9]

Незважаючи на те, що їх призначали національні уряди, члени не повинні були представляти свої національні інтереси, а скоріше дали присягу захищати загальні інтереси Співтовариства в цілому. Їхній незалежності сприяло те, що членам було заборонено займатися будь-якими видами діяльності за межами Управи або мати будь-які бізнес-інтереси.[9]

Президент

[ред. | ред. код]

Президента обирали інші призначені члени, а не безпосередньо держави-члени (як у випадку нинішнього президента Комісії). Першим президентом був Жан Моне.

Н. Портрет Президент
(Народився–помер) 		Держава Обійняв посаду Залишив кабінет Авторитет Партія Група Виборчий мандат Прим.
1 Жан Моне
(1888–1979) 		Франція 10 серпня 1952 року 3 червня 1955 року Моне Незалежний політик Жодна –
2 роки, 297 днів
2 Рене Майєр
(1897–1965) 		Франція 3 червня 1955 року 13 січня 1958 року Майєр Радикальна партія Жодна –
2 роки, 224 дні
3 Пол Фінет
(1897–1995) 		Бельгія Бельгія 13 січня 1958 року 15 вересня 1959 року Finet Незалежний політик Жодна –
1 рік, 246 днів
4 П'єро Мальвестіті

(1899–1964)

Італія Італія 15 вересня 1959 року 22 жовтня 1963 року Малвестити Християнсько-демократична партія Жодна –
4 роки, 51 день
5 Рінальдо Дель Бо
(1916–1991) 		Італія Італія 22 жовтня 1963 року 1 березня 1967 року Дель Бо Християнсько-демократична партія Жодна –
3 роки, 130 днів
6 Альберт Коппе
(1911–1999) 		Бельгія Бельгія 1 березня 1967 року 5 липня 1967 року Коппе Християнські демократи і фламандці Жодна –
0 років, 126 днів

Місцезнаходження

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на колишньому готелі Grand-Chef

Штаб-квартира Вищої влади була в місті Люксембург, де перебуває більшість установ ЄОВС. Це було призначено лише як тимчасове місце, оскільки на конференції ЄСВС у 1952 році не було досягнуто офіційної угоди.[10]

Люксембург запропонував, щоб він був тимчасовим місцем (крім Загальної асамблеї, яка мала бути в Страсбурзі), доки не буде досягнуто угоди.[11] Майбутні керівники, комісії ЄЕС та Євратом, зрештою будуть базуватися в Брюсселі.[10]

Вища влада спочатку мала свої офіси в готелях, спочатку в Hôtel des Forges у Шато де Бегген, а потім у готелі Grand-Chef в Мондорф-ле-Бен. У 1953 році він переїхав до колишнього місцезнаходження Люксембурзької залізниці на площі Мец у Люксембурзі, грандіозної будівлі, де пізніше з 1968 по 1980 рік розміщувався Європейський інвестиційний банк, а з 1987 року — штаб-квартира Banque et Caisse d'Épargne de l'. État.[12]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Treaty establishing the European Coal and Steel Community, ECSC Treaty. Europa (web portal). Архів оригіналу за 13 December 2007. Процитовано 9 жовтня 2007.
  2. ↑ European Parliament. CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  3. ↑ а б Council of the European Union. CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  4. ↑ Address given by Jean Monnet (Luxembourg City Hall, 10 August 1952). CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  5. ↑ Merging of the executives. CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  6. ↑ European Commission. CVCE. Процитовано 26 квітня 2004.
  7. ↑ Members of the High Authority of the European Coal and Steel Community (ECSC). CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  8. ↑ Final meeting of the ECSC Luxembourg, 28 June 1967. CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  9. ↑ а б в The Treaties establishing the European Communities. CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  10. ↑ а б The seats of the institutions of the European Union. CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  11. ↑ Seat of the European Commission. CVCE. Процитовано 26 квітня 2013.
  12. ↑ Former building of the European Investment Bank (Luxembourg, 1970). CVCE.eu.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вищий_орган_Європейської_спільноти_з_вугілля_та_сталі