Власівка (селище) — Вікіпедія

селище Власівка
Герб Власівки (смт) Прапор Власівки (смт)
Країна	Україна
Область	Кіровоградська область
Район	Олександрійський район
Тер. громада	Світловодська міська громада
Код КАТОТТГ	UA35080170020058306
Основні дані
Засновано	1556
Статус	із 2024 року
Площа	22,75[1] км²
Населення	▼ 7 258 (01.01.2022)[2]
Густота	337 осіб/км²;
Поштовий індекс	27552
Телефонний код	+380 5236
Географічні координати	49°7′14″ пн. ш. 33°16′47″ сх. д. / 49.12056° пн. ш. 33.27972° сх. д. / 49.12056; 33.27972
Висота над рівнем моря	73 м
Водойма	р. Дніпро, Кременчуцьке водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція:	Кременчук
До станції:	13,5 км
До райцентру:
- фізична:	5 км
- автошляхами:	12,2 км
До обл. центру:
- автошляхами:	118 км
Селищна влада
Адреса	27552, Кіровоградської обл., Світловодська міськрада, смт Власівка, вул. Першотравнева, 59
Голова селищної ради	Бабаченко Анатолій Герасимович
Вебсторінка	Власівська селищна рада
Карта
Власівка
Власівка
Власівка у Вікісховищі

Вла́сівка (Ула́сівка) — селище в Україні, у Світловодській міській громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Єдиний населений пункт області на лівому березі Дніпра.

Сосновий ліс у Власівці

Селище розташоване у лісостеповій зоні Придніпровської низовини на лівому березі Дніпра. Рельєф — рівнинний. Межі Власівки на південному заході омиває річка Дніпро, на північному заході — Кременчуцьке водосховище. Лісова рослинність представлена сосновими лісами.

На території селища розташовані родовище граніту та поклади будівельного піску.

На лівобережжі Дніпра в районі Власівки — Недогарок — Максимівки виявлено також ряд поселень ранньослов'янської черняхівської культури (II—VI ст. н. е.).

Уперше згадується як село в окрузі міста Кременчука у зв'язку з вибиттям Станіславом Потоцьким 20 липня 1645 року Юрія Немирича з тутешніх володінь.

Мешканці Власівки брали участь у боротьбі з польсько-шляхетськими військами і татарськими завойовниками, у селянсько-козацьких повстаннях 1637—1638 рр., очолюваних П. Бутом (Павлюком) та К. Скиданом. У 1648 році багато власівчан поповнили козацьке повстанське військо Богдана Хмельницького, яке вщент розгромило вишколену польську армію в урочищі Жовті Води.

З 1649 року Власівка була приписана до Чигиринського полку і отримала статус містечка. Тоді ж тут утворена Власівська козацька сотня і почалося спорудження земляної фортеці з дерев'яним частоколом на валах.

Впродовж XVII-XVIII століття Власівка була сотенним містечком Миргородського полку і користувалося печаткою, на якій був зображений герб.

З 1773 року Власівка 10-ю ротою Дніпровського пікінерного полку.

Після Жовтневої революції 1917 року частина мешканців Власівки підтримали більшовицький уряд. Воювали власівчани і в армії С. Петлюри, повстанських загонах Івана Богунського (Шарого) та інших військових формуваннях, що боролися за незалежність України.

У середині 20-х років у селі виникла промислова артіль «Нове життя», в яку об'єдналися кустарі-лозовиробники. Першим її головою став комуніст Петро Коваленко. У 1929 році у Власівці створені два колгоспи — «ім. Фрунзе» та «ім. Калініна».

З Німецько-радянської війни 1941—1945 років село вийшло з чималими втратами. Понад 150 жителів загинули на фронтах. 20 жителів були розстріляні, із 500 хат вціліло лише сім.

Нове життя у село приніс початок будівництва Кременчуцької ГЕС. У Власівці почалося спорудження барачного селища для гідробудівників, розробка покладів граніту. Околиці села Коваленки, Королі, Комашки та інші потрапили у зону будівництва греблі, тому їх жителі були переселені до Власівки.

1960 року Власівка стає селищем міського типу з підпорядкуванням Кременчуцькій міській раді. 1 квітня 1963 року селище увійшло до складу Світловодської міської ради Кіровоградської області.

1993 року зведено церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

За даними перепису 2001 року 84,55 % населення селища вказали українську мову рідною, 15,20 % — російську, 0,25 % — інші мови^[5].

У смт Власівка зареєстровано 6 промислових підприємств, 3 малих підприємства, 87 підприємців-фізичних осіб, 19 підприємців-юридичних осіб. Найбільшими з них є:

• ТДВ «Світловодське кар'єроуправління». Спеціалізується на видобуванні піску, граніту, виробництві камене-щебеневої продукції;
• ТДВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром». Виготовлення залізобетонних каркасів для будівництва теплових і атомних електростанцій, промислових будівель, сільськогосподарських та інших будівель, залізобетонних опор, колон, балок тощо.
• ПП «Віктор і К». Виробництво олії соняшникової, оцту, майонезу, гірчиці готової, кетчупів та інших продовольчих продуктів.

Банківська система представлена 1 філією ВАТ «Держощадбанк України».

Діє Будинок культури, бібліотека, музична школа, у яких створені гуртки художньої самодіяльності.

Головним оператором з надання населенню поштових послуг є філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта». Також діє відділення Нова пошта.

У Власівці 5-значні телефонні номери. Код селища 05236. Єдиний оператор фіксованого зв'язку — ПАТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку надають три оператори: Київстар, МТС, та Lifecell.

У Власівці працює загальноосвітня школа I—III ступенів (кількість учнів ~ 470 чол.) та дошкільний навчальний заклад «Буратіно»^[6] (кількість дітей ~ 300).

У селищі діє лікарська амбулаторія, що забезпечує лікування мешканців. Також налічується дві аптеки, 2 аптечних пункти, 1 аптечний кіоск. Тут розміщується пансіонат для ветеранів війни та праці з геріатричним відділенням обласного значення, у якому проживають близько 250 осіб.

На власівському стадіоні Салют ім. Віталія Гончара проходять ігри на першість по футболу. При Будинку культури функціонує спортивний зал.

Місцева футбольна команда «Енергія».

Амбулаторія	Загальноосвітня школа

Колишній Будинок піонерів	Стадіон «Салют»

Ігровий майданчик у дитячому садку

У Власівці встановлено такі пам'ятники:

• Загиблим під час Другої світової війни;
• Пам'ятний знак на честь воїнів 97-ї Гвардійської орденів Суворова і Б. Хмельницького стрілецької дивізії, які звільняли селище від нацистських загарбників та у 1943 році форсували р. Дніпро;
• Пам'ятний знак на честь власівчан ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1993 рік).

• Головко Катерина Іванівна — депутат Верховної Ради УРСР.
• Буряк Ганна Панасівна — депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань.
• Король Віталій Вікторович (1995—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.

• Історія селища [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Власівської селищної ради.
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.