Державин Володимир Миколайович — Вікіпедія
Володимир Миколайович Державин | |
---|---|
Володимир Державин, 1950-ті. | |
Народився | 30 січня (11 лютого) 1899 або 1899[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
Помер | 7 березня 1964 або 1964[1] Аугсбург, Баварія, Німеччина |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | письменник, літературознавець, критик, історик, поет, викладач університету, літературний критик, перекладач, літературознавець |
Alma mater | Харківський університет |
Галузь | мовознавство, історія української літератури |
Заклад | Харківський університет Український вільний університет |
Відомі учні | Емма Андієвська |
Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах |
Володимир Миколайович Державин (30 січня 1899, Санкт-Петербург[2][3] — 7 березня 1964, Аугсбург, Німеччина[2][3]) — український літературознавець та критик, один з активних діячів Мистецького українського руху. Поет, перекладач. Член НТШ та Української Вільної Академії Наук.
Державин закінчив історико-філологічний відділ Харківського університету. Тема його дипломної роботи була Стиль і композиція шостої рапсодії «Одисеї».
У 1922 р. став аспірантом при кафедрі європейської культури Харківського інституту народної освіти. Завдяки науковій праці «Панщина в римському колонаті» став науковим співробітником інституту в 1925 р. Державин був автором передмов до публікацій неокласиків Миколи Зерова та Павла Филиповича.
В березні 1938 р. став доцентом з латини і від 1940 р. — з історії давнього Сходу.
У 1941 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Атенська політія Ксенофонта» і одержав професорську позицію з давньої історії, яку обіймав до 1943 р.
Після Другої світової війни Державин опинився в Німеччині і став одним з активних діячів Мистецького українського руху. В анкетах про свою національність Державин вказував «українець з переконання».
Державин був професором в Українському вільному університеті в Мюнхені, де викладав загальне мовознавство в 1947—1951 рр. Дипломну роботу в Державина захищала відома поетеса Емма Андієвська. Державин згодом написав схвальну статтю про її першу збірку поезій.
Державин був паралізований від 1960 р. і помер в 1964 р. Його поховано в м. Аугсбург.
Завдяки своїй широкій ерудиції Державин працював у декількох гуманітарних науках. До його наукових інтересів відносилися історія давнього Сходу, українське літературознавство, мовознавство.
Друкувався у журналах «Культура і побут», «Життя і революція», «ВАПЛІТЕ», «Червоний шлях» та ін.
- Державин В. Афоризми. — Мюнхен, 1966. — 70 с.
- Державин В. Курс загального мовознавства. — Авгсбурґ, 1947. — 93 с.
- Державин В. Література і літературознавство. Вибрані теоретичні та літературно-критичні праці /Упоряд. та авт. передм. С. І. Хороб. — Івано-Франківськ: Плай, 2005. — 492 с.
- Державин В. Нові течії в американській філософії, 1927.
- Державин В. Драматична тетралогія Миколи Куліша / В. Державин // Червоний шлях. — 1928. — № 1. — С. 75-92.
- Державин В. Еміль Золя і натуралістичний роман // Золя Е. Твори Т. 1. Щастя Ругонів [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — ДВУ, 1929. — С. XIII — XLVI.
- Державин В. Сучасна українська історична белетристика // Критика. — 1929. — 12. — С. 31-51.
- Державин В. Історична белетристика Б. Лепкого // Критика. — 1930. — Кн. 5. — С. 27-48.
- Державин В. Національна література як мистецтво // Укр. слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. — К.: Аконіт, 2001. — Кн. 3. — С. 600—620.
- Державин В. Поезія Емми Андієвської // Кур'єр Кривбасу. — 2004. — № 170. — С. 96-107.
- Державин В. Поезія Михайла Ореста і неокласицизм // Там само. — С. 621—627.
- Державин В. Три роки літературного життя в еміграції. 1945—1947 (Про творчість Л. Лимана). — Мюнхен: Академія, 1948. — 29 с.
- Derzhavyn V. Gelb und Blau: Moderne ukrainische Dichtung in Auswahl. — Augsburg, 1948. — 46 p.
- Державин В. Українська поезія і її національна чинність // Антологія української поезії. — Лондон: СУМ, 1957. — С. 15-24.
- Державин В. Фантастика у «Страшній помсті» Гоголя // Сорочинський ярмарок на Невському проспекті: Українська рецепція Гоголя / Упоряд. В. Агеєва. — К.: Факт, 2003. — С. 252—265.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Derzhavyn, Volodymyr. Encyclopedia of Ukraine (англ.) . Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ а б Астаф'єв О. Г. Державин Володимир Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Василенко В. Апологія знання: марксизм, формалізм і неокласицизм. З інтелектуальної біографії Володимира Державина // Критика, №5–6, 2022 (c. 14–25).
- Качуровський І. В. Променисті сильвети. Мюнхен: 2002. С. 228—237. ISBN 3-928687-46-8.
- Derzhavyn, Volodymyr [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]encyclopediaofukraine.com(англ.)
- Доценко Р. І., Лисенко І. М. Державин Володимир Миколайович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2. — С. 34-35.
- Качуровський І. Володимир Державин — теоретик неоклясицизму // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 228—236.
- Кошелівець І. Подвійний портрет з постскриптумом (Михайло Орест і Володимир Державин) //Березіль. — 1993. — № 3-4. — С. 20-27.
- Салига Т. Повернення Володимира Державина // Літературна Україна. — 2007. — 25 січня. — С. 1, 6.
- Славутич Яр. Спроба зразкової антології (В. Державин) // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 224—227.
- Шевельов Ю. МУР і я в МУРі (Сторінки зі спогадів. Матеріяли до історії української еміграційної літератури) // Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. — Кн. ІІ. Літературознавство / Упоряд. І. Дзюба. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 559—592.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.