French
DeutschВориконазол — Вікіпедія
 | |
|---|---|
Вориконазол | |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (2R,3S)-2-(2,4-difluorophenyl)-3-(5-fluoropyrimidin-4-yl)-1-(1H-1,2,4-triazol-1-yl)butan-2-ol | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J02 |
| PubChem | |
| CAS | 137234-62-9 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C16H14F3N5O |
| Мол. маса | 349,311 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 96-100% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 6 год. |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ВІФЕНД, «Пфайзер Менюфекчурінг Дойчленд ГмбХ»,Німеччина UA/2666/01/01 21.12.2009-21/12/2014 |
Вориконазол — синтетичний протигрибковий препарат, що належить до підгрупи тріазолів класу азолів, для перорального та парентерального застосування. Вориконазол уперше синтезований у лабораторії корпорації «Pfizer», та розповсюджується нею під торговою маркою «Віфенд».[1]
Вориконазол — синтетичний протигрибковий препарат, що належить до класу азолів широкого спектра дії. Препарат має фунгіцидну дію, що полягає в інгібуванні синтезу стеролів у клітинах грибків, що приводить до пошкодження клітинних мембран грибків. До препарату чутливі грибки Candida spp.; Cryptococcus neoformans; Microsporum spp.; Trichophyton spp.; Blastomyces dermatitides; Coccidiodes immitis; Histoplasma capsulatum; Aspergillus spp.; Alternaria spp.; Cladosporium spp.; Scedosporium spp.; Fusarium spp.; Penicillium spp.; Blastoschizomyces capitatus; Fonsecaea spp.; Trichosporon spp.; Sporothrix spp.[2] Вориконазол має вищий профіль безпеки та меншу ймовірність розвитку резистентності до збудників грибкових інвазій, ніж при застосуванні амфотерицину B та флуконазолу.[3]
Вориконазол добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, біодоступність препарату при пероральному прийомі становить 96%, при внутрішньовенному введенні — 100%. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1—2 годин. Вориконазол добре розподіляється у більшості тканин і рідин організму. Препарат добре проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Вориконазол проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат в печінці з утворенням активних метаболітів. Виводиться вориконазол з організму з сечею. Період напіввиведення препарату становить 6 годин, цей час може збільшуватись у хворих з порушенням функції печінки.
Вориконазол показаний при інвазивному аспергільозі, важких формах кандидозу(включно з кандидозом стравоходу), важких формах інших грибкових інфекцій або при непереносимості чи неефективності інших засобів лікування, профілактика грибкових інфекцій у хворих з гіпертермією та високим ризиком грибкової суперінфекції (пересадка кісткового мозку, рецидиви лейкозів). При інвазивному аспергільозі вориконазол може застосовуватися у комбінації з каспофунгіном.[2]
При застосуванні вориконазолу можливі наступні побічні ефекти[4]:
- Алергічні реакції та з боку шкіри — дуже часто (більше 10%) гарячка, висипання на шкірі; часто (1—10%) алопеція, свербіж шкіри, фоточутливість; рідко (0,01—0,1%) кропив'янка, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок; дуже рідко (менше 0,01%) синдром Лаєлла, дискоїдний вовчак.
- З боку травної системи — дуже часто діарея (згідно даних клінічних досліджень 9%), блювання (7%)[2], нудота, біль у животі; часто (1—10%) жовтяниця, холестаз, хейліт; рідко (0,01—0,1%) метеоризм, панкреатит, гінгівіт, дуоденіт, ґлосит, токсичний гепатит, гепатоцелюлярний некроз, печінкова недостатність, холелітіаз; дуже рідко (менше 0,01%) псевдомембранозний коліт, печінкова кома.
- З боку нервової системи — дуже часто (згідно даних клінічних досліджень від 11 до 45%)[2] минучі порушення зору, що можуть включати порушення зорової чутливості, затьмарення зору, фотофобію та порушення сприйняття кольору; дуже часто також спостерігається головний біль; часто (1—10%) запаморочення, судоми, зміна смаку, галюцинації, депресія, тремор, парестезії; рідко (0,01—0,1%) гіпестезії, набряк мозку, неврит або атрофія зорового нерва, підвищення внутрішньочерепного тиску; дуже рідко (менше 0,01%) синдром Гієна-Барре, безсоння, енцефалопатія, екстрапірамідні симптоми.
- З боку серцево-судинної системи — часто (1—10%) артеріальна гіпотензія; рідко (0,01—0,1%)фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT на ЕКГ, пароксизмальна тахікардія типу «пірует», повна атріовентрикулярна блокада, аритмії.
- З боку ендокринної системи — рідко (0,01—0,1%) адренокортикальна недостатність; дуже рідко (менше 0,01%) гіпертиреоїдизм, гіпотиреоїдизм.
- З боку сечовидільної системи — часто (1—10%) гостра ниркова недостатність, гематурія; рідко (0,01—0,1%) інтерстиціальний нефрит; дуже рідко (менше 0,01%) тубулярний некроз.
- Зміни в лабораторних аналізах — часто збільшення рівня білірубіну в крові, підвищення активності в крові амінотрансфераз, лактатдегідрогенази та лужної фосфатази, підвищення рівня в крові креатиніну та сечовини, лейкопенія, анемія, панцитопенія, тромбоцитопенія, гіпокаліємія; рідко (0,01—0,1%) нейтропенія, агранулоцитоз, еозинофілія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія.
- Місцеві реакції — часто (1—10%) тромбофлебіт, флебіт, лімфангоїт у місці внутрішньовенної ін'єкції.
Вориконазол протипоказаний при підвищеній чутливості до азолів, при одночасному лікуванні терфенадином, цизапридом, хінідином, сіролімусом, рифампіцином, карбамазепіном, фенобарбіталом, ритонавіром. Препарат застосовується з обережністю при вагітності. Під час лікування вориконазолом рекомендовано припинити годування грудьми.
Вориконазол випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 200 мг; і таблеток по 50 та 200 мг.
- ↑ Pfizer (Пфайзер) - это… [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г http://www.pharmateca.ru/ru/archive/article/6660 [Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.medmir.com/content/view/661/64 [Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1319 [Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)