Воронецькі — Вікіпедія

Воронецькі гербу Корибут (Войни-Воронецькі, Воронецькі із Збаража) — князівський рід, згідно традиційної генеалогії з династії литовських Гедиміновичів по лінії Дмитра-Корибута Ольгердовича і близький до князівських родів Вишневецьких, Збаразьких, Порицьких.

Прізвище походить від Воронця на Волині. Перші князі Воронецькі — Юрій і Война Федоровичі Збаразькі (1-ша половина 16 ст.). Представники роду були дрібними землевласниками, займали переважно другорядне становище князів-слуг у князів Вишневецьких і Збаразьких. Найбільша чисельність роду припала на 2-гу половину 16 ст. — 1-шу половину 17 ст. (до 10 осіб у межах покоління).

Найвідоміші його представники:

• Андрій Юрійович — королівський секретар (1577);
• Валеріан — кременецький гродський суддя (18 ст.);
• Владислав (†1719) — венденський стольник; дідич Машова, Тистеня (Луцький повіт), Підляшківців (Поділля), дружина — Дорота з Лісецьких гербу Дрия, донька Теофілії із Замойських гербу Єліта^[1]
• Лев Войнич — кременецький гродський суддя (1591—96) і кременецький підстароста; за К. Несецьким, син Стефана, дружина — Маріанна Куніцька, дітей не мали
• Матеуш (за К. Несецьким, Матвій) Войнич — київський підвоєвода (1584—92) і київський стольник; дружина — Анастасія Гулевич
  • Олександра, дружина Івана Стоцького
  • Катерина, дружина Вітовського
• Миколай-Антоній Владиславич — чернігівський каштелян, сенатор (поч. 17 ст.); дружина — Тереза Ридзинська, чесниківна каліська, вдова Ґрудзіньського
  • донька — дружина підляського каштеляна Мьончинського
• Михайло зі Збаража — чоловік колишньої коханки короля Сігізмунда ІІ Августа Барбари Ґізи^[2]
• Михайло Матушевич — володимирський підстароста (1638—48), підвоєвода; дружина — Констанція Стемпковська, донька брацлавського каштеляна Ґабріеля
• Стефан, другий брат Юрія-«Войни»; дружина — Феліціяна Федора Цехон (пол. Ciechon (чи Цехановських), донька князя, мали 3 сини
  • Станіслав, дружини: перша — Хом'яківна, мали 3 сини; друга — Гулевичівна
    • Януш
    • Петро Станіславович — сотник надвірної корогви кн. В.-К.Острозького (1596);
    • Станіслав, дружина — Єфросина Богушевич, мали сина та 5 доньок
      • Павло
    • Томаш — син Гулевичівни
    • Юрій, дружина — Микулінська
      • Матвій
      • Маріанна, дружина любачівського мечника Рогозинського
• Юрій Станіславович — член православного Луцького братства (1614);
• Яків (Якуб) Юрійович (за К. Несецьким — Стефан Шимон Александер) — київський католицький єпископ (1585—88) і королівський секретар (1568, 1578).
• ім'я невідоме — староста холмський, дружина — Потоцька, хорунжанка подільська (бл. 1575)
• Лев — брат Стефана, Михайла, дружина — Боговитянка
• Леон Воронецький, князь на Збаражі, депутат Волинського воєводства на Любельський трибунал; 1595 року «квитував» Макара Лідихівського в його суперечці з Гулевичем стосовно села Татаринівка (чи Татаринівці, пол. Tatarzynowce)^[3]
• Михайло — холмський староста, чоловік доньки кам'янецького хорунжого Анджея Потоцького Катажини^[4]
• Йосиф Корибут Воронецький (1802-1885) - Його Світлість Князь, Моніки з Домбровських законний чоловік, помер у віці 83 роки, 15 листопада 1885 року в містечку Ялтушків, про що зроблений запис в метриках костелу м.Ялтушкова. Залишив після себе від 1 шлюбу з Кароліною Любанською - сина Франца та дочок Марію та Анну, ДАВІО 904-08-06

Генетичні дослідження початку XXI століття показали, що князь Корибут-Воронецький, який проживає у Польщі, має по чоловічій лінії спільних предків із сучасними Рюриковичами, а не Гедиміновичами.^[5] Причиною плутанини у традиційній генеалогії могло бути помилкове ототожнення князя Федька Несвіцького, чиє походження дискусійне, гіпотетичного спільного предка Воронецьких, Збаразьких, Вишневецьких та Порицьких, із князем Федором Корибутовичем з Гедиміновичів.

• Воронецький

• Леп'явко С. Воронецькі [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 634. — ISBN 966-00-0734-5.
• Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993.
• Dunin-Borkowski Jerzy. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. (пол.)
• Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 596—597. (пол.)
• Wolff J. Kniaziowie litewskoruscy. — Warszawa, 1897. (пол.)

• Książęta Zbarascy (01) (пол.)
• Osoby o nazwisku «Woroniecki» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
• http://freepages.rootsweb.com/~mozhayski/genealogy/teksty/ydna.html [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.] [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.](анг.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.