Вторинна електронна емісія — Вікіпедія

Вторинна електронна емісія - явище вибивання електронів із твердого тіла пучками швидких заряджених частинок.

Вторинна електронна емісія кількістно характеризується коефіцієнтом вторинної електронної емісії σ.

${\displaystyle \sigma ={\frac {N}{N_{0}}}}$,

де N - потік вибитих електронів, N₀ - потік заряджених частинок, що падають на поверхню твердого тіла, який називають первинним.

Вторинна електронна емісія здійснюється із поверхневого шару твердого тіла, товщина якого не перевищує 10⁻⁶ см. Кількість вибитих електронів залежить від енергії й типу частинок у первинному пучку. Вона спочатку росте із збільшенням швидкості первинних частинок, потім досягає максимуму, й урешті падає для дуже швидких частинок, які проникають в тіло на велику глибину, звідки електронам важко досягти поверхні.

У максимумі коефіцієт вторинної електронної емісії вищий за одиницю, тобто кожна швидка частинка вибиває більше, ніж один вторинний електрон. Найкращими матеріалами для вторинної електронної емісії є напівпровідники й діелектрики.

Вторинна електронна емісія використовується в електронних мікроскопах і в фотолектронних помножувачах.

• Колективні ефекти

• Білий М.У. (1973). Атомна фізика. Київ: Вища школа.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.